Курс 1Qгрошi=0.1грн. Джекпот: 24,00. Куплено билетов: 0. Следующий розыгрыш: Пт ноя 01, 2024 17:23:43. Перейти к лотерее
Никто никуда не ездит? Не верю!
Модераторы: BMB, Модераторы форума
Сообщений: 33
• Страница 1 из 3 • 1, 2, 3
Никто никуда не ездит? Не верю!
Valiko » Сб ноя 23, 2019 19:59:01
Просто - ленивые, чтобы оформить, набрать и поспилкуваться на эту тему со товарищами.
Я сам такой
Со следующего понедельника решил начать новую жизнь, буду худеть, писать мемуары, сочинять музыку, подмарафечу Кашкайчика и, наконец, начну изучать языки. М.б. еще чего надумаю.
А пока решил немного приподнять раздел и описать собственные скитания по разным уголкам страны и вне нее за последнее время.
Фоток всяких много, глядя на них многое и вспоминается, надо только начать.
А начнем с зимы.
Но в следующем сообщении, надо же поднимать количественные показатели форума и раздела
Я сам такой
Со следующего понедельника решил начать новую жизнь, буду худеть, писать мемуары, сочинять музыку, подмарафечу Кашкайчика и, наконец, начну изучать языки. М.б. еще чего надумаю.
А пока решил немного приподнять раздел и описать собственные скитания по разным уголкам страны и вне нее за последнее время.
Фоток всяких много, глядя на них многое и вспоминается, надо только начать.
А начнем с зимы.
Но в следующем сообщении, надо же поднимать количественные показатели форума и раздела
А паРаша все одно
РОЗВАЛИТЬСЯ!
РОЗВАЛИТЬСЯ!
- Рейтинг: 18.42%
-
Re: Никто никуда не ездит? Не верю!
Valiko » Сб ноя 23, 2019 20:21:41
Зима
За останніми політичними перипетіями якось відійшло на другий план звичайне нормальне життя, в якому немає продажних депутатів і суддів, немає мерзенних журнашлюх, немає блазнів, що рвуться у Наполеони і наполеончиків верхи на стерхах, немає усієї отієї євробляхерної гопоти і гидоти під назвою "савецкій человєк", що активно зубожіє і ще більш активно гадить кругом себе, періодично носить куплених в крамниці дєдов на палках і погорожує усім "Повторить".
Не дивлячись на всю оту ремигаючу "протоплазму", природа поки що нікуди не поділась, вона існує і так же манить до себе своїх друзів і поцінювачів, як і раніше.
Трохи прихворів, є час, з'явилось і натхнення поділитись контактами з вічним світом природи за пройдешній рік. Потроху вивуджуватиму різні фотки, заодно приводячи їх до ладу. Цікаво самому, переживу ще раз всі ті щасливі моменти.
Взимку що зазвичай роблять пенсіонери? Лежать на печі, дивляться у екран якого-небудь гаджета, і зубожіють, мріючи або про полумисок з варениками у сметані, або хоч про того злощасного пів-вареника, або плюють на всю цю фігню і їдуть до друзів у
Карпати
Вони прекрасні у будь-яку погоду і пору року
Україна повинна дякувати долі, що у нас є таке чудо, як Карпати! Але із поведінки співгромадян ця подяка виглядає доволі дивно. Рубають усе, аж тріски летять. Заповідник, заказник, просто гарне місце – пофігу. Не дивуюсь, коли чую при цьому знайомі прізвища усяких нечистих ведмедчуків-шуфричей.
Але ж місцеві! Що ви робите!!! Вам же і дітям вашим тут жити!!!
Вдавляться за ту гривню
Є й добрі справи. Так фундація "Стежки Карпат" зробила величезну справу – промаркувала безліч гірських маршрутів, встановила безліч вказників у вузлових точках, зремонтувала і відновила багато гірських хижин і приютів, видала велику кількість великомасштабних мап, які покривають майже всі Українські Кврпати.
Честь їм і хвала!!!
Звичайно все це – за гроші спонсорів, але ж скільки сил і праці вкладено ще й на ентузіазмі.
І знову чути – там поламали, там спалили…. Пороблено мабуть тут у нас.
Ну добре, приїхали. На в'їзді зустрічає господар
Ост тут ми жили. Зовні нічим не відрізняєтся від шале в швейцарському Верб'є. Навіть сніг на дахах такими ж самими грибочками. В середині, до речі, теж усе ок.
Цю водичку пили. До речі – джерельце не замерзає навіть у сильні морози.
Взимку Шипіт більш цікавий, хоча б тим, що навкруги немає кагали, що дереться слизькими скелями вгору аби зробити удачне селфі.
Погодка не жалує, але гори цікаві у будь-якому вигляд, в будь-який часі. В одноденну вилазку багато речей не беремо – снігоступи, палиці, перекукс, водичка, сірники, газова міні-пальничка, трохи теплих речей. Мапа є в смартфонах, ГПС навкруги стовідсотковий, не дивлячись на завірюху.
А метіль розгулялась. І, як завжди, за невідомими законами – вітер у обличчя.
Йдемо цілиною. В лісі сніг м'який, провалюється. Передній потихеньку "топче" доріжку, благо у снігоступах йдеш, неначе по грунту, ноги пірнають у сніг не вище колін. До речі, одного разу вирішив у ботинках сходити "до вітру" під ялинку – провалився майже з головою – під гілками снігу мало того, що багато, так він ще й не влежаний. Правда було це на Північному Уралі, але то вже не важливо
Потихеньку віхола вщухла, а ми догреблись до хижини, де збирались трохи перепочити й перекусити. Не раз іще з подякою думаю про тих хлопців, які обладнали цю та ще десятки таких хижин, які дозволять тим, хто стомився або заблукав, перепочити, переждати і врешті – зберегти життя.
З цього приводу - сумна річ. Буквально наступного дня, в тих місцях, де ми гуляли, в районі гори Гемба, загинули люди, заблукали, поморозились, була спасаловка …
От тобі й "простенькі" Карпати!
Завжди треба не переоцінювати власні можливості! До речі, усі такі хижини, гірські приюти вже є на мапах, ГПС є в будь-якому гаджеті, ним вже користуються навіть домогосподарки, треба лище ретельно готуватись і берегтись.
Трохи перепочину і продовжу
За останніми політичними перипетіями якось відійшло на другий план звичайне нормальне життя, в якому немає продажних депутатів і суддів, немає мерзенних журнашлюх, немає блазнів, що рвуться у Наполеони і наполеончиків верхи на стерхах, немає усієї отієї євробляхерної гопоти і гидоти під назвою "савецкій человєк", що активно зубожіє і ще більш активно гадить кругом себе, періодично носить куплених в крамниці дєдов на палках і погорожує усім "Повторить".
Не дивлячись на всю оту ремигаючу "протоплазму", природа поки що нікуди не поділась, вона існує і так же манить до себе своїх друзів і поцінювачів, як і раніше.
Трохи прихворів, є час, з'явилось і натхнення поділитись контактами з вічним світом природи за пройдешній рік. Потроху вивуджуватиму різні фотки, заодно приводячи їх до ладу. Цікаво самому, переживу ще раз всі ті щасливі моменти.
Взимку що зазвичай роблять пенсіонери? Лежать на печі, дивляться у екран якого-небудь гаджета, і зубожіють, мріючи або про полумисок з варениками у сметані, або хоч про того злощасного пів-вареника, або плюють на всю цю фігню і їдуть до друзів у
Карпати
Вони прекрасні у будь-яку погоду і пору року
Україна повинна дякувати долі, що у нас є таке чудо, як Карпати! Але із поведінки співгромадян ця подяка виглядає доволі дивно. Рубають усе, аж тріски летять. Заповідник, заказник, просто гарне місце – пофігу. Не дивуюсь, коли чую при цьому знайомі прізвища усяких нечистих ведмедчуків-шуфричей.
Але ж місцеві! Що ви робите!!! Вам же і дітям вашим тут жити!!!
Вдавляться за ту гривню
Є й добрі справи. Так фундація "Стежки Карпат" зробила величезну справу – промаркувала безліч гірських маршрутів, встановила безліч вказників у вузлових точках, зремонтувала і відновила багато гірських хижин і приютів, видала велику кількість великомасштабних мап, які покривають майже всі Українські Кврпати.
Честь їм і хвала!!!
Звичайно все це – за гроші спонсорів, але ж скільки сил і праці вкладено ще й на ентузіазмі.
І знову чути – там поламали, там спалили…. Пороблено мабуть тут у нас.
Ну добре, приїхали. На в'їзді зустрічає господар
Ост тут ми жили. Зовні нічим не відрізняєтся від шале в швейцарському Верб'є. Навіть сніг на дахах такими ж самими грибочками. В середині, до речі, теж усе ок.
Цю водичку пили. До речі – джерельце не замерзає навіть у сильні морози.
Взимку Шипіт більш цікавий, хоча б тим, що навкруги немає кагали, що дереться слизькими скелями вгору аби зробити удачне селфі.
Погодка не жалує, але гори цікаві у будь-якому вигляд, в будь-який часі. В одноденну вилазку багато речей не беремо – снігоступи, палиці, перекукс, водичка, сірники, газова міні-пальничка, трохи теплих речей. Мапа є в смартфонах, ГПС навкруги стовідсотковий, не дивлячись на завірюху.
А метіль розгулялась. І, як завжди, за невідомими законами – вітер у обличчя.
Йдемо цілиною. В лісі сніг м'який, провалюється. Передній потихеньку "топче" доріжку, благо у снігоступах йдеш, неначе по грунту, ноги пірнають у сніг не вище колін. До речі, одного разу вирішив у ботинках сходити "до вітру" під ялинку – провалився майже з головою – під гілками снігу мало того, що багато, так він ще й не влежаний. Правда було це на Північному Уралі, але то вже не важливо
Потихеньку віхола вщухла, а ми догреблись до хижини, де збирались трохи перепочити й перекусити. Не раз іще з подякою думаю про тих хлопців, які обладнали цю та ще десятки таких хижин, які дозволять тим, хто стомився або заблукав, перепочити, переждати і врешті – зберегти життя.
З цього приводу - сумна річ. Буквально наступного дня, в тих місцях, де ми гуляли, в районі гори Гемба, загинули люди, заблукали, поморозились, була спасаловка …
От тобі й "простенькі" Карпати!
Завжди треба не переоцінювати власні можливості! До речі, усі такі хижини, гірські приюти вже є на мапах, ГПС є в будь-якому гаджеті, ним вже користуються навіть домогосподарки, треба лище ретельно готуватись і берегтись.
Трохи перепочину і продовжу
А паРаша все одно
РОЗВАЛИТЬСЯ!
РОЗВАЛИТЬСЯ!
- За это сообщение автора Valiko поблагодарили: 12
- Airman (Пн ноя 25, 2019 02:49:47), BIS (Вс ноя 24, 2019 07:53:32), BMB (Вс ноя 24, 2019 01:52:26), bykovdima (Сб ноя 23, 2019 23:25:57), Сэнсэй (Сб ноя 23, 2019 20:39:51), Dr.Feelgood (Вс ноя 24, 2019 07:40:22), elektron (Сб ноя 23, 2019 21:22:28), Kostya (Вс ноя 24, 2019 09:02:59), oreh (Сб ноя 23, 2019 20:33:16), Sysopaty (Сб ноя 23, 2019 22:07:15), Torpedo (Сб ноя 23, 2019 22:11:15), ДВОЙНЯШКИ (Вс ноя 24, 2019 17:46:59)
- Рейтинг: 31.58%
-
Re: Никто никуда не ездит? Не верю!
Valiko » Сб ноя 23, 2019 21:07:52
Вище лісової межі, сніг вже став більш твердим, з'явився наст, краще топтати ступеньки.
Багато льодових застругів, а іноді наст перетворюється на суцільний лід, по якому треба йти у кішках. Але таких місць небагато і вони доволі легко обходяться. Та й трекінгових палиць достатньо для самострахування. Це ж, все-таки не Кавказ.
Цікаво, яка глибина того снігу під настом, на якому возлєжіт отой дядько?
Судячи з того, що поруч, з-під снігу стирчат лише снігові горбики над верхівками криволісових смерек, які не дуже то й низькі тут, річ іде не про сантиметри і не про десятки.
Путь до вершини. У кожного вона своя і у кожного свій путь до неї. Головне, щоб була ціль
Хмари то наповзають, то розбігаються, іноді йти приходиться в суцільному молоці, а іноді відкриваються широченні простори. Як гарно!!!
Знизу знов наповзає хмара, вона може надовго закрити горизонти, тому час спускатись.
Всьо, кінець, суцільне "молоко". Йдемо вниз.
Благо до канатки вже зовсім недалеко.
Далі буде.
Багато льодових застругів, а іноді наст перетворюється на суцільний лід, по якому треба йти у кішках. Але таких місць небагато і вони доволі легко обходяться. Та й трекінгових палиць достатньо для самострахування. Це ж, все-таки не Кавказ.
Цікаво, яка глибина того снігу під настом, на якому возлєжіт отой дядько?
Судячи з того, що поруч, з-під снігу стирчат лише снігові горбики над верхівками криволісових смерек, які не дуже то й низькі тут, річ іде не про сантиметри і не про десятки.
Путь до вершини. У кожного вона своя і у кожного свій путь до неї. Головне, щоб була ціль
Хмари то наповзають, то розбігаються, іноді йти приходиться в суцільному молоці, а іноді відкриваються широченні простори. Як гарно!!!
Знизу знов наповзає хмара, вона може надовго закрити горизонти, тому час спускатись.
Всьо, кінець, суцільне "молоко". Йдемо вниз.
Благо до канатки вже зовсім недалеко.
Далі буде.
А паРаша все одно
РОЗВАЛИТЬСЯ!
РОЗВАЛИТЬСЯ!
- За это сообщение автора Valiko поблагодарили: 11
- Airman (Пн ноя 25, 2019 02:50:53), BIS (Вс ноя 24, 2019 07:56:22), BMB (Вс ноя 24, 2019 01:52:47), bykovdima (Сб ноя 23, 2019 23:26:37), Сэнсэй (Вс ноя 24, 2019 20:04:41), Dr.Feelgood (Вс ноя 24, 2019 07:40:38), elektron (Сб ноя 23, 2019 21:22:14), Kostya (Вс ноя 24, 2019 09:05:50), Sysopaty (Сб ноя 23, 2019 22:08:42), Torpedo (Сб ноя 23, 2019 22:11:30), ДВОЙНЯШКИ (Вс ноя 24, 2019 17:46:32)
- Рейтинг: 28.95%
-
Re: Никто никуда не ездит? Не верю!
Valiko » Сб ноя 23, 2019 21:32:47
Краєвиди у сонячних променях – просто вражаючі
Без моїх коментарів.
Знаю, фотки не найвищої якості, важко в таких умовах, на вітрі, коли руки мерзнуть, зосередитись, але, думаю, вони достатньо наглядно показують красу зимових високих Карпат.
(Треба лише картинки розкривати встроєним вьювером до максимуму)
Нижче вже видніється верхня станція канатного підйомника, який доставить нас униз.
Йти вниз непогано, але якщо можна під'їхати, чом не скористатись? Та й притомились трохи, все ж таки - вік ...
Ще нижче, у самому низу нас чекає бурхлива зустріч – злобні карпатсько-алеутські лайки зализують гостей насмерть
Ну а далі – смачно, тепло і ліниво ….
І міцнючий сон після променаду!
А над головою в спальні віщує нам щастя буддистський спіральний слоник!!!
Про зиму, мабуть все. Далі будемо розгрібати весну й літо.
До зустрічі!
Без моїх коментарів.
Знаю, фотки не найвищої якості, важко в таких умовах, на вітрі, коли руки мерзнуть, зосередитись, але, думаю, вони достатньо наглядно показують красу зимових високих Карпат.
(Треба лише картинки розкривати встроєним вьювером до максимуму)
Нижче вже видніється верхня станція канатного підйомника, який доставить нас униз.
Йти вниз непогано, але якщо можна під'їхати, чом не скористатись? Та й притомились трохи, все ж таки - вік ...
Ще нижче, у самому низу нас чекає бурхлива зустріч – злобні карпатсько-алеутські лайки зализують гостей насмерть
Ну а далі – смачно, тепло і ліниво ….
І міцнючий сон після променаду!
А над головою в спальні віщує нам щастя буддистський спіральний слоник!!!
Про зиму, мабуть все. Далі будемо розгрібати весну й літо.
До зустрічі!
А паРаша все одно
РОЗВАЛИТЬСЯ!
РОЗВАЛИТЬСЯ!
- За это сообщение автора Valiko поблагодарили: 11
- Airman (Пн ноя 25, 2019 02:53:16), BIS (Вс ноя 24, 2019 07:58:31), BMB (Вс ноя 24, 2019 01:53:06), bykovdima (Сб ноя 23, 2019 23:26:46), Сэнсэй (Вс ноя 24, 2019 20:06:49), Dr.Feelgood (Вс ноя 24, 2019 07:41:00), Kostya (Вс ноя 24, 2019 09:05:31), oreh (Вс ноя 24, 2019 09:32:36), Sysopaty (Сб ноя 23, 2019 22:08:55), Torpedo (Сб ноя 23, 2019 22:11:48), ДВОЙНЯШКИ (Вс ноя 24, 2019 17:45:30)
- Рейтинг: 28.95%
-
Re: Никто никуда не ездит? Не верю!
Sysopaty » Сб ноя 23, 2019 22:16:22
Valiko писал(а):Знаю, фотки не найвищої якості
Пане Валіко, не принижуйте своїх здібностей фотографії!
Дякую. Природа зачаровує.
3f3fff
ffff3f
ffff3f
- Рейтинг: 2.63%
-
Re: Никто никуда не ездит? Не верю!
Valiko » Сб ноя 23, 2019 23:53:02
Sysopaty писал(а):Єдине. Завчас вибачте. Не мені вас повчати.
...
Хижина - то мабуть кацапське.
Хижина - то має бути хижа, хатина, хатинка. Квола споруда для прихистку, для господарчих цілей, не для повноцінного життя.
По-перше, давай, будь ласка на "ти". Я ще з ФІДО звик ти-кати, незалежно від віку, статі і суспільного становища, і мені усі оці новоявлені Ви ріжуть вуха
З приводу тієї хижої "хижини" все абсолютно вірно і нічого вибачатись. Це однозначно - помилка. Вважаю, що таких помилок по тексту ще безліч і я лише вдячний за їх визначення.
Це - без кокетства!
Справа в тому, що я по житті АБСОЛЮТНО російськомовна людина.
Те, що пам'ятаю - дитсадок: настільна книга Русские сказки Афанасьева, школа - російськомовна, всі Жюль Верни з Бєляєвими й д'Артаньянами пройшли через мене лише російською.
Далі - технікум (тільки рус.яз.), армія, інститут (КПІ) - звичайно в ті часи там українською й не пахло.
Далі - робота на 2-х заводах союзного підпорядкування. Увесь документооборот, тех. документація лише російською, плюс англійська.
Стидно, але лише зараз, запізно, я почав замислюватись про свої корені і почав тренуватись, читати, писати українською.
А тут же ще той проклятий пальтавський суржик. Його ж не витравиш нічим. Він звучить навколо постійно. Вірка Сердючка не особливо юморить, він лише розмовляє отим суржиком. І це вже смішно.
Можливо я так полюбляю їздити в Західну Україну тому, що там навкруги звучить хоч і не зовсім чиста, але українська. Якось відпочиваєш душею з тими дядьками
Перевчатись дуже важко, нас же окацаплювали усі роки Імперії. Крім просто заборони укр. мови скільки ще було начебто невинних реформочок, направлених на впровадження російського духу в українську мову.
Це окрема тема. І окрема нелюбов до тієї держави.
Оце така "хижина". Я разів по 10 вичитую свої тексти українською, але завжди десь ховається якась-то хіжіна
А паРаша все одно
РОЗВАЛИТЬСЯ!
РОЗВАЛИТЬСЯ!
- За это сообщение автора Valiko поблагодарили: 3
- BMB (Вс ноя 24, 2019 01:53:41), Dr.Feelgood (Вс ноя 24, 2019 07:43:12), Sysopaty (Вс ноя 24, 2019 09:29:28)
- Рейтинг: 7.89%
-
Re: Никто никуда не ездит? Не верю!
BMB » Вс ноя 24, 2019 01:51:45
Valiko писал(а):
Со следующего понедельника решил начать новую жизнь, буду худеть ....
Присоединяюсь!
- Рейтинг: 2.63%
-
Re: Никто никуда не ездит? Не верю!
Valiko » Вс ноя 24, 2019 07:33:03
BMB писал(а):Valiko писал(а):
Со следующего понедельника решил начать новую жизнь, буду худеть ....
Присоединяюсь!
Но это же со следущего!!!
Чтобы потом не придирались
А паРаша все одно
РОЗВАЛИТЬСЯ!
РОЗВАЛИТЬСЯ!
Re: Никто никуда не ездит? Не верю!
Dr.Feelgood » Вс ноя 24, 2019 07:48:22
Valiko
Обалденная природа! Валера, спасибо большое за фото, думаю такие впечатления остаются на всю жизнь.
Обалденная природа! Валера, спасибо большое за фото, думаю такие впечатления остаются на всю жизнь.
"Ребята, вы слишком много курите! С такой одышкой вы не пробежите и ста ярдов! Запомните, куренье - вредно для здоровья!"
- За это сообщение автора Dr.Feelgood поблагодарил:
- Valiko (Вс ноя 24, 2019 08:04:21)
- Рейтинг: 2.63%
-
Re: Никто никуда не ездит? Не верю!
Sysopaty » Вс ноя 24, 2019 13:33:12
Valiko писал(а):Стидно, але лише зараз, запізно, я почав замислюватись про свої корені і почав тренуватись, читати, писати українською.
Та ж сама ситуація.
Вдома з жінкою стараємося з дітьми розмовляти українською.
А на роботі, або по роботі коли спілкуюся, не можу. Всі технічні знання в голові російською мовою, вся "ділова мова", вся "переговорна мова", все російською.
Та й переважна кількість російсько-мовних в мому оточенні. Але на те можна не зважати.. То не настільки важливо..
Важливо, що важко розмовляти українською, коли в голові формулюєш російською, а потім перекладаєшь українською, та мало того, робиш в голові перевірку, щоби не ганьбитися. От і виходить кострубато та "не рівно". В кінці кінців робиш висновок, що краще розмовляти російською, ніж люди будуть думати, що ти гальмо.. Але то таке. Розмови не для цієї теми. Можливо і не треба було їх розпочинати..
Ще раз, за тему дякую, та ще раз мої вибачення за підняте мною питання..
Зі.
Valiko писал(а):ФІДО
Я колись ще свою BBS тримав. Мій нік-нєйм трохи на це натякає.
3f3fff
ffff3f
ffff3f
Re: Никто никуда не ездит? Не верю!
Сэнсэй » Вс ноя 24, 2019 20:12:54
Valiko
Дуже красиво і цікаво, дякую! Хоч я зовсім і не зимна людина (з листопада просто чекаю березень), але пройти повз такі мальовничі краєвиди на фото - просто злочин
Дуже красиво і цікаво, дякую! Хоч я зовсім і не зимна людина (з листопада просто чекаю березень), але пройти повз такі мальовничі краєвиди на фото - просто злочин
Щоб лани широкополi і Днiпро, i кручi
Стали вам поперек горла, москалi єбучі!
Стали вам поперек горла, москалi єбучі!
- Рейтинг: 2.63%
-
Re: Никто никуда не ездит? Не верю!
Valiko » Вс ноя 24, 2019 20:31:43
Сэнсэй писал(а):Valiko
Дуже красиво і цікаво, дякую! Хоч я зовсім і не зимна людина (з листопада просто чекаю березень), але пройти повз такі мальовничі краєвиди на фото - просто злочин
Я теж не дуже зимна, але хіба хочеш, мусиш ...
Sysopaty писал(а):Зі.Valiko писал(а):ФІДО
Я колись ще свою BBS тримав. Мій нік-нєйм трохи на це натякає.
Я був лише пойнтом, але на нашій ноді у Полтаві у мене була адреса з числом десь у другій десятці.
Зараз не пам'ятаю.
5020 точно було, а потім - Полтава начебто 58, а мій, чи 12, чи то 17, не пам'ятаю.
Щось іще 46 припоминається.
Коротше - з роками ум слабшає, але його стає все більше і більше (с)
Та вже й не треба цих номерів.
А паРаша все одно
РОЗВАЛИТЬСЯ!
РОЗВАЛИТЬСЯ!
- Рейтинг: 2.63%
-
Re: Никто никуда не ездит? Не верю!
Valiko » Вс ноя 24, 2019 23:48:17
ВЕСНА
Починається вона, доволі традиційно, невесело. А я ж ось-ось збирався перевзуватись на літню
Але все одно, десь там всередині живота, ближче до підребер'я, починають тихенеько грати якісь-то струни у передчутті чогось нового, свіжого й цікавого.
Життя, виявляється, не таке похмуре, як було, скажімо, ще день тому, 28 лютого
І блакитні горизонти починають розкриватись для душі ось такими блакитними галявинками.
За вікном чути гамір істот, які поки що не здогадуються, що вже всьо.
Насіння кінчається , то й халяві кінець.
Далі вже – "сама, сама, сама …"
Саме в цей час і настає отой понеділок, з якого обіцяв собі почати худнути
Саме в цю пору із загашників і дістаються древні паперові мапи, якими так зручно користуватись, старі записи й намітки.
Настала пора … "на волю!, в пампаси!!
А що? Може ще куди-небудь і чкурнемо
І небо стає прозорим і синім, а річки - повноводними й стрімкими.
А земля дарує чергові весняні дарунки
Кому дарунки, а кому – вітаміни
А то ще ось такі даруночки.
Добре, що ми обидва були у доброму гуморі (невідомо, хто у добрішому)
І от коли ти ще в післязимовій напівсплячці лише починаєш щось там метикувати на привід кудись майнути - куди, з ким, де взяти гроші, а може й не треба … доля робить пропозицію, від якої не можна відмовитись
Ну про це – далі.
Починається вона, доволі традиційно, невесело. А я ж ось-ось збирався перевзуватись на літню
Але все одно, десь там всередині живота, ближче до підребер'я, починають тихенеько грати якісь-то струни у передчутті чогось нового, свіжого й цікавого.
Життя, виявляється, не таке похмуре, як було, скажімо, ще день тому, 28 лютого
І блакитні горизонти починають розкриватись для душі ось такими блакитними галявинками.
За вікном чути гамір істот, які поки що не здогадуються, що вже всьо.
Насіння кінчається , то й халяві кінець.
Далі вже – "сама, сама, сама …"
Саме в цей час і настає отой понеділок, з якого обіцяв собі почати худнути
Саме в цю пору із загашників і дістаються древні паперові мапи, якими так зручно користуватись, старі записи й намітки.
Настала пора … "на волю!, в пампаси!!
А що? Може ще куди-небудь і чкурнемо
І небо стає прозорим і синім, а річки - повноводними й стрімкими.
А земля дарує чергові весняні дарунки
Кому дарунки, а кому – вітаміни
А то ще ось такі даруночки.
Добре, що ми обидва були у доброму гуморі (невідомо, хто у добрішому)
І от коли ти ще в післязимовій напівсплячці лише починаєш щось там метикувати на привід кудись майнути - куди, з ким, де взяти гроші, а може й не треба … доля робить пропозицію, від якої не можна відмовитись
Ну про це – далі.
А паРаша все одно
РОЗВАЛИТЬСЯ!
РОЗВАЛИТЬСЯ!
- Рейтинг: 13.16%
-
Re: Никто никуда не ездит? Не верю!
Valiko » Пн ноя 25, 2019 00:17:16
Березнева Турція.
Сонце, небо, шквали, грози – це весняяне Егейське море.
Отже – неждано-негадано мені запропонували (ну як запропонували? скоріше – подарували) десь на тиждень попрацювати на яхті, яку готують до літнього відпочинку. Типу – вона проходить обкатку перед сезоном.
Посаду запропонували більш ніж заманливу – помічник капітана, він же боцман, він же стерновий, він же уборщик він же на усі руки майстер, а крім того треба ще й приглянути за двома діточками на борту, 10 і 12 рочочків.
Капітан – справжній, дипломований, яхта новенька, теж справжня, навіть з височенною мачтою і таким же кілем (це те, що висить вниз).
Грошей не пропонували, все інше, їжа, доставка туди й назад - за рахунок приймаючої сторони.
Хіба можна відмовитись від такого?
Про море я знав майже все ( теоретично, з пригодницьких романів дитинства ), єдине, що бентежило – морська хвороба. На щастя я її на самих великих хвилях і при кілевій і при бортовій і при різнокаліберній качці, не відчував анітрохи. Ну й Слава Богу!
Точного маршрута плавання розроблено не було. Вирішили дивитись по погоді – все ж таки весна, березень, що й справдилось.
Ціль поїхдки була - поплавати під вітрилами та на движку по Егейському морю, а потім відігнати яхту у Бодрум, на стапелі, де вирішать усі виявлені зараз та раніше, проблеми.
Летіли з пересадкою в Анкарі, прямого до Міласа (Бодрум) не знайшлося. В Анкарі не дуже вдало розміщені міжнародний та внутрішній аеропорти, якщо між рейсами малий розрив у часі, можна й не встигнути. Тим більше, якщо ти тут вперше.
В Міласі були вранці, таксі швидко домчало до міста Яликавак – там в марині зберігалась яхта.
Місто Яликавак зовсім невелике, але подивіться, яка там марина:
Крим, ау-у-у, дебіли совкові !
Перший день – закупівля харчів, заправка водою, паливом, підзарядка акумуляторів …
Вранці рано нас відшвартували. Потхеньку виходимо з марини на простір.
Стерно мені поки що дозволили лише протерти м'якою фланелькою, щоб краще блищало і сліпило очі можливим даїшникам (чи там на морі не даі?) Щось же повинно бути, щоб штрафи дерти..
Сьогодні вирішили йти у напрямку грецького острова Кос, Там можливо переобідаємо, а потім будемо шукати стоянку. Підходящих бухточок в порізаному узбережжі островів Енейського моря безліч.
Плавання буду описувати з назвами. Може хто забажає подивитись на мапі ці місця, або ж доведеться там поплавати … Назви звучать трохи кострубато і незвично для нашого вуха, але ж турецькі назви, і, як того може би нехотілось де небудь в "мирному і доброму" запарєбрику, але в Турції живуть турки і називають свої місця так, як вони бажають. Чому цей пасаж? – раніше дуже часто стикався із ситуацією, коли навіть адекватні (як я вважав) росіяни тупо ржали з того, як звучить те чи інше слово в іншій мові, або назва у іншого народа. Тупість! Тупість і зарозумілість на порожньому місці!
Коли вийшли з марини в бухту Памуклук, десь на траверзі м.Кючюкбурун, мені, нарешті, довірили стерно.
Думав зразу ж притопити, показати клас, але не знайшов педалей зчеплення і газу. прийшлось просто крутити штурвал, орієнтуючись на мапу з ГПС маркером від нашої яхти, власним зором і здоровим глуздом.
Ніяких розміток, дорожних знаків, тим більше – регулювальників, не виявлено. Кажуть, що там якісь створи, бакени, маяки… Хто їх бачив? Брехня все. Кожен пливе, як хоче – такі ж простори навкруги
В подальшому я трохи розібрався в інформації, що виведена на прибори стерновому. Дуже багато цікавого: крім звичайних показів компасу і мапи ГПС, є ще швидкість абсолютна, швидкість з урахуванням вітру, навіть бокового, швидкість вітру, кут між напрямом руху й напрямом вітру (дуже корисна величина при роботі з вітрилами), глибина з ехолоту, обороти двигуна і т.ін…. Причому перед очима постійно сам компас, прикритий від сонця і екран ГПС. А цифрові прибори попарно виведено на задню стінку рубки з обох сторін, так що нічого не заважає контролювати параметри будь-коли.
Отам під лахами – двоє діток, веселяться, граються, а ціль фотки - показати одну пару з цифрових табло, з інформацією, яку можна перенастроювати під себе. На передньому плані блискучий – це важіль керування дизелем, вперед, назад, швидше…
Пройшли о.Бююк Кіреміт з лівого борту, острови Імміт (грец) праворуч, Зайшли в протоку Чукаадаси. Пройшли мимо грецького острова і протоки Капарі (праворуч) і зайшли в протоку Кос.
Спочатку вітер був помврний і ми йшли за планом, але потім він збільшився десь до 20 міль/год, причому дув прямо назустріч. Щоб дійти до о. Кос прийшлось би дуже сильно лавірувати, що при такому вітрі починати не хотілось, тому трохи змінили плани, вирішили замість Коса обпливти по периметру всю величезну затоку Гекоба (Кермё), що між півостровом Бодрум та Мармарісом.
Згідно з прогнозом погоди на ближні 5 діб, в акваторії моря чекались силні вітри, плюс навіть бурі, а в затоці предлагалась більш помірна погода.
Отже повернули лівіше в протоку Кос, вітрила дозволили йти під кутом до вітру десь градусів 10-15. Це – курс бейдевінд. Потроху вітер почав стихати.
Під вечір підійшли до турецького берега уже в затоці Кермё і за островом Мерсинджик знайшли дуже симпатичну тиху бухточку Мерсинджикбюкю.
За день безумовно заморились, вражень – море, тому швидко приготували вечерю, поїли і спати. Я спав в лівій кормовій каюті. Дуже цікаво спати, коли у тебе прямо коло вуха дзюрчать і розмовляють хвилі. Зовсім інші враження, ніж на землі. Але сон був міцний. Ні комарів, ні іншої кусючої нечисті не наблюдалось.
За день пройшли без урахування лавірувань приблизно 40 миль (70 км). Під вітрилами були весь час, крім виходу з марини й заходу у бухту.
Наступного ранку дехто скупнувся. Я не зважився, все ж при +18 не хочеться ризикувати майбутнім цієї мандрівки. Скупаюсь в останній день.
Сьогодні будемо пертинати затоку, йтимемо лише під вітрилами, не дивлячись на вітри. Кінець путі – затока і містечко Чекертмё.
Море було ідеальним для маневрувань. Ходити галсами, правда прийшлось дуже круто маневрувати вздовж і поперек затоки, ширина якої в цьому місці десь приблизно 25 км (15миль), але був і час і натхнення.
В Чекертмё є декілька хороших ресторанчиків на березі бухти, є й ресторанна стоянка для яхт, але нам не було потрібно підзаряджатись, тому замкнули кубрик, сіли в моторку і поїхали до берега.
Сервіс, не дивлячись на розмір поселення і деяку убогість обстановки , - на достатньо прийнятному рівні. Тебе зустрінуть, пришвартують, допоможуть вийти з лодки. Все на столі чистеньке, посуд блищить. А головне – меню. Морепродуктів повно. Пиво є. І все смачне. П'ять балів!
"Капітан Ібрагім" - ото там ми обідали.
Під вечір тихо приплили сусіди. Вечір пройшов у розмовах та настільних іграх. Пройшли за день 25 міль. Але скільки при цьому налавірували – ніхто не обліковував, мабуть рази в 2 більше.
Наступного дня все повторилось, лише пливли ми тепер на протилежний бік затоки, звідки вчора припливли. За точку прибуття вибрали затоку Онгюз. Вона має форму довгого червеобразного відростка, така собі літера L, тільки хвостом наліво. По відозвам, там тихо в будь-який шторм. Це було істотним, тому, що вітер в цей день посильнішав.
Під свіжий вітерець вирішили випробувати нове вітрило – спінакер. Він ставиться додатково і має можливість суттєво збільшити хід. До цього його ніхто не ставив, тому провозились довгенько і так толком його і не розгорнули, вітер постійно гасив.
Так пробавились цілий день . Цілий день уникали грозових зарялів, які було видно по усьому небокраю, благо простір це дозволяв. Цілий день благополучно тікали від грози, міняючи курс і пливучи іноді перехресним курсом з зарядом, але під вечір нас таки достало.
Це сталося тоді коли (слава Богу!) ми вже спустили обидва вітрила і йшли під мотором у гирло затоки Онгюз. Гирло вузьке, трохи нагадує фьорд, тому ніхто не помітив, коли налетів на нас дійсний ураган. Полетів град, великий, плюс сильний вітер ніс його практично горизонтально. Сікло і обличчя і навіть тіло під штормовками дуже боляче. Дітей зразу ж запустили в каюти. А яхту почало дуже небезпечно зносити до скелястого берега. І хоч це й було вузьке гирло, піднялись хвилі , що перекочувались через ніс.
Все сталось настільки стрімко, що ніхто на встиг приготуватись.
Кеп зкоманедував швидко розвернути яхту носом проти вітру, благо ще глибина це зробити дозволяла. Коли розвертав яхту, то був момент, коли я подумки перехрестився, тому що боковий крен був дуже велиикий і хвилями та вітром валило яхту додолу.
Але все скінчилось благополучно, важкий свинцевий кіль виручив.
Коли яхту поставили носом проти вітру і включили дизель на середню міць (не максимум), то яхта вперед не продвигалась, стояла практично на місці до закінчення цього шквалу, чи бурі, як його назвати.
Шквал закінчився моментально, так, як і почався. Пройшло може 15 хвилин, може пів-години, важко сказати, бо була велика напруга, не до годинника.
Через деякий час вже світило сонце і ми спокійно заякорились у тихій затоці.
Я думаю, що той скаженний вітер міг бути через вузьке фьордообразне гирло. Це було дійсно страшно! Допливти до берега – без проблем, але ж діти, корабель …
А вечір був зовсім тихим!
Дивлюсь, що на більшості фоток море спокійне і лагідне. Це не зовсім відповідає дійсності, просто коли воно нелагідне, тоді – не до фоток. Хоча кадри тоді, мабуть, могли би бути гарними.
За день пройшли по прямій 17 миль. Але ж потренувались ще міль на 50.
Сонце, небо, шквали, грози – це весняяне Егейське море.
Отже – неждано-негадано мені запропонували (ну як запропонували? скоріше – подарували) десь на тиждень попрацювати на яхті, яку готують до літнього відпочинку. Типу – вона проходить обкатку перед сезоном.
Посаду запропонували більш ніж заманливу – помічник капітана, він же боцман, він же стерновий, він же уборщик він же на усі руки майстер, а крім того треба ще й приглянути за двома діточками на борту, 10 і 12 рочочків.
Капітан – справжній, дипломований, яхта новенька, теж справжня, навіть з височенною мачтою і таким же кілем (це те, що висить вниз).
Грошей не пропонували, все інше, їжа, доставка туди й назад - за рахунок приймаючої сторони.
Хіба можна відмовитись від такого?
Про море я знав майже все ( теоретично, з пригодницьких романів дитинства
), єдине, що бентежило – морська хвороба. На щастя я її на самих великих хвилях і при кілевій і при бортовій і при різнокаліберній качці, не відчував анітрохи. Ну й Слава Богу!
Точного маршрута плавання розроблено не було. Вирішили дивитись по погоді – все ж таки весна, березень, що й справдилось.
Ціль поїхдки була - поплавати під вітрилами та на движку по Егейському морю, а потім відігнати яхту у Бодрум, на стапелі, де вирішать усі виявлені зараз та раніше, проблеми.
Летіли з пересадкою в Анкарі, прямого до Міласа (Бодрум) не знайшлося. В Анкарі не дуже вдало розміщені міжнародний та внутрішній аеропорти, якщо між рейсами малий розрив у часі, можна й не встигнути. Тим більше, якщо ти тут вперше.
В Міласі були вранці, таксі швидко домчало до міста Яликавак – там в марині зберігалась яхта.
Місто Яликавак зовсім невелике, але подивіться, яка там марина:
Крим, ау-у-у, дебіли совкові !
Перший день – закупівля харчів, заправка водою, паливом, підзарядка акумуляторів …
Вранці рано нас відшвартували. Потхеньку виходимо з марини на простір.
Стерно мені поки що дозволили лише протерти м'якою фланелькою, щоб краще блищало і сліпило очі можливим даїшникам (чи там на морі не даі?) Щось же повинно бути, щоб штрафи дерти..
Сьогодні вирішили йти у напрямку грецького острова Кос, Там можливо переобідаємо, а потім будемо шукати стоянку. Підходящих бухточок в порізаному узбережжі островів Енейського моря безліч.
Плавання буду описувати з назвами. Може хто забажає подивитись на мапі ці місця, або ж доведеться там поплавати … Назви звучать трохи кострубато і незвично для нашого вуха, але ж турецькі назви, і, як того може би нехотілось де небудь в "мирному і доброму" запарєбрику, але в Турції живуть турки і називають свої місця так, як вони бажають. Чому цей пасаж? – раніше дуже часто стикався із ситуацією, коли навіть адекватні (як я вважав) росіяни тупо ржали з того, як звучить те чи інше слово в іншій мові, або назва у іншого народа. Тупість! Тупість і зарозумілість на порожньому місці!
Коли вийшли з марини в бухту Памуклук, десь на траверзі м.Кючюкбурун, мені, нарешті, довірили стерно.
Думав зразу ж притопити, показати клас, але не знайшов педалей зчеплення і газу. прийшлось просто крутити штурвал, орієнтуючись на мапу з ГПС маркером від нашої яхти, власним зором і здоровим глуздом.
Ніяких розміток, дорожних знаків, тим більше – регулювальників, не виявлено. Кажуть, що там якісь створи, бакени, маяки… Хто їх бачив? Брехня все. Кожен пливе, як хоче – такі ж простори навкруги
В подальшому я трохи розібрався в інформації, що виведена на прибори стерновому. Дуже багато цікавого: крім звичайних показів компасу і мапи ГПС, є ще швидкість абсолютна, швидкість з урахуванням вітру, навіть бокового, швидкість вітру, кут між напрямом руху й напрямом вітру (дуже корисна величина при роботі з вітрилами), глибина з ехолоту, обороти двигуна і т.ін…. Причому перед очима постійно сам компас, прикритий від сонця і екран ГПС. А цифрові прибори попарно виведено на задню стінку рубки з обох сторін, так що нічого не заважає контролювати параметри будь-коли.
Отам під лахами – двоє діток, веселяться, граються, а ціль фотки - показати одну пару з цифрових табло, з інформацією, яку можна перенастроювати під себе. На передньому плані блискучий – це важіль керування дизелем, вперед, назад, швидше…
Пройшли о.Бююк Кіреміт з лівого борту, острови Імміт (грец) праворуч, Зайшли в протоку Чукаадаси. Пройшли мимо грецького острова і протоки Капарі (праворуч) і зайшли в протоку Кос.
Спочатку вітер був помврний і ми йшли за планом, але потім він збільшився десь до 20 міль/год, причому дув прямо назустріч. Щоб дійти до о. Кос прийшлось би дуже сильно лавірувати, що при такому вітрі починати не хотілось, тому трохи змінили плани, вирішили замість Коса обпливти по периметру всю величезну затоку Гекоба (Кермё), що між півостровом Бодрум та Мармарісом.
Згідно з прогнозом погоди на ближні 5 діб, в акваторії моря чекались силні вітри, плюс навіть бурі, а в затоці предлагалась більш помірна погода.
Отже повернули лівіше в протоку Кос, вітрила дозволили йти під кутом до вітру десь градусів 10-15. Це – курс бейдевінд. Потроху вітер почав стихати.
Під вечір підійшли до турецького берега уже в затоці Кермё і за островом Мерсинджик знайшли дуже симпатичну тиху бухточку Мерсинджикбюкю.
За день безумовно заморились, вражень – море, тому швидко приготували вечерю, поїли і спати. Я спав в лівій кормовій каюті. Дуже цікаво спати, коли у тебе прямо коло вуха дзюрчать і розмовляють хвилі. Зовсім інші враження, ніж на землі. Але сон був міцний. Ні комарів, ні іншої кусючої нечисті не наблюдалось.
За день пройшли без урахування лавірувань приблизно 40 миль (70 км). Під вітрилами були весь час, крім виходу з марини й заходу у бухту.
Наступного ранку дехто скупнувся. Я не зважився, все ж при +18 не хочеться ризикувати майбутнім цієї мандрівки. Скупаюсь в останній день.
Сьогодні будемо пертинати затоку, йтимемо лише під вітрилами, не дивлячись на вітри. Кінець путі – затока і містечко Чекертмё.
Море було ідеальним для маневрувань. Ходити галсами, правда прийшлось дуже круто маневрувати вздовж і поперек затоки, ширина якої в цьому місці десь приблизно 25 км (15миль), але був і час і натхнення.
В Чекертмё є декілька хороших ресторанчиків на березі бухти, є й ресторанна стоянка для яхт, але нам не було потрібно підзаряджатись, тому замкнули кубрик, сіли в моторку і поїхали до берега.
Сервіс, не дивлячись на розмір поселення і деяку убогість обстановки , - на достатньо прийнятному рівні. Тебе зустрінуть, пришвартують, допоможуть вийти з лодки. Все на столі чистеньке, посуд блищить. А головне – меню. Морепродуктів повно. Пиво є. І все смачне. П'ять балів!
"Капітан Ібрагім" - ото там ми обідали.
Під вечір тихо приплили сусіди. Вечір пройшов у розмовах та настільних іграх. Пройшли за день 25 міль. Але скільки при цьому налавірували – ніхто не обліковував, мабуть рази в 2 більше.
Наступного дня все повторилось, лише пливли ми тепер на протилежний бік затоки, звідки вчора припливли. За точку прибуття вибрали затоку Онгюз. Вона має форму довгого червеобразного відростка, така собі літера L, тільки хвостом наліво. По відозвам, там тихо в будь-який шторм. Це було істотним, тому, що вітер в цей день посильнішав.
Під свіжий вітерець вирішили випробувати нове вітрило – спінакер. Він ставиться додатково і має можливість суттєво збільшити хід. До цього його ніхто не ставив, тому провозились довгенько і так толком його і не розгорнули, вітер постійно гасив.
Так пробавились цілий день . Цілий день уникали грозових зарялів, які було видно по усьому небокраю, благо простір це дозволяв. Цілий день благополучно тікали від грози, міняючи курс і пливучи іноді перехресним курсом з зарядом, але під вечір нас таки достало.
Це сталося тоді коли (слава Богу!) ми вже спустили обидва вітрила і йшли під мотором у гирло затоки Онгюз. Гирло вузьке, трохи нагадує фьорд, тому ніхто не помітив, коли налетів на нас дійсний ураган. Полетів град, великий, плюс сильний вітер ніс його практично горизонтально. Сікло і обличчя і навіть тіло під штормовками дуже боляче. Дітей зразу ж запустили в каюти. А яхту почало дуже небезпечно зносити до скелястого берега. І хоч це й було вузьке гирло, піднялись хвилі , що перекочувались через ніс.
Все сталось настільки стрімко, що ніхто на встиг приготуватись.
Кеп зкоманедував швидко розвернути яхту носом проти вітру, благо ще глибина це зробити дозволяла. Коли розвертав яхту, то був момент, коли я подумки перехрестився, тому що боковий крен був дуже велиикий і хвилями та вітром валило яхту додолу.
Але все скінчилось благополучно, важкий свинцевий кіль виручив.
Коли яхту поставили носом проти вітру і включили дизель на середню міць (не максимум), то яхта вперед не продвигалась, стояла практично на місці до закінчення цього шквалу, чи бурі, як його назвати.
Шквал закінчився моментально, так, як і почався. Пройшло може 15 хвилин, може пів-години, важко сказати, бо була велика напруга, не до годинника.
Через деякий час вже світило сонце і ми спокійно заякорились у тихій затоці.
Я думаю, що той скаженний вітер міг бути через вузьке фьордообразне гирло. Це було дійсно страшно! Допливти до берега – без проблем, але ж діти, корабель …
А вечір був зовсім тихим!
Дивлюсь, що на більшості фоток море спокійне і лагідне. Це не зовсім відповідає дійсності, просто коли воно нелагідне, тоді – не до фоток. Хоча кадри тоді, мабуть, могли би бути гарними.
За день пройшли по прямій 17 миль. Але ж потренувались ще міль на 50.
А паРаша все одно
РОЗВАЛИТЬСЯ!
РОЗВАЛИТЬСЯ!
- Рейтинг: 13.16%
-
Сообщений: 33
• Страница 1 из 3 • 1, 2, 3
Кто сейчас на форуме
Зарегистрированные пользователи: Google [Bot]