Карпаты 2010

Село из пары десятков хат стоит прямо на берегу одноименной кристально чистой речки. При совке было переименовано в Берестечко, чего никто не воспринял, и в прошлом году решением Верховной Рады было возвращено старовинну назву.
Дземброня…Одно название чего стоит! В нем и раскатистый голос трембит, и шум горной воды, и цокот копыт по камням гонных дорог. Это, безусловно, сердце Карпат. Прямо над нами протянулось знаменитое Черногорье – траверс самых высоких вершин – Смотрич, Говерла, Попіван, Петрос.... До речі, саме Попіван, а не Поп Иван, як пишуть у москальських путівниках (чи Піп Іван, як кажуть «украінізовані» москалі). До попів назва не має жодного відношення (хоч і розповідають про якусь скелю, схожу на попа, від якої сліда не залишилось). Вона йде від гуцульського слова попівати, попіває – так дує, співає місцевий вітерець. На цій вершині постійний вітер, який взимку перетворює рештки старої обсерваторії на чудернацьку снігову тварину. Її так і звуть - "Білий слон"
Фото запозичене



Зустріли нас чемні господарі – пані Марія - завжди усміхнена моторна господиня, що встигає і смачну їжу приготувати, і з коровами впоратись, і фінанси тримати в руках,- та пан Микола - з хитрим прищуром "скануючих" очей, гострим гумором та неабияким знанням історії рідного краю. Тримають п’ять корів. Отже цілюще молоко, настояне на гірських травах, ми пили постійно, наливаючи прямо з «бездонного» відерка, що постійно стояло на лаві. А ще сметана, сир, бринза, вурда.
До речі

Сэнсэй писал(а):Саня, а чем знаменит знаменитый гуцульский сыр? Не пробовал я...

Гуцульський сир трохи сухуватий, прикопчений димком. В такому вигляді може досить довго зберігатись без "мерзотника" (С) пан Микола, щоб не псувався на полонинах у вівчарів в торбах. Виглядає процес копчення так:



І масло. Справжнє домашнє масло! Ми купували і на Володимирському ринку, і на Бесарабці «домашнє», але те все тьфу. Тут я скуштував таке «лЮдське» масло, яке їв ще в дитинстві – жовте, з легкою кислинкою, яке мажеться на свіжий хліб суцільним запашним шаром. Взагалі, годували дуже добре, тричі на день. Жодного разу страва не повторилась. На обід смачний десерт із збитої з ягодами сметани. Нямммм… Їли на окремій просторій веранді, з якої відкриваються справжні карпатські краєвиди. Апетит будь здоров в такому місці



Це не сніданок, це закуска до сніданку



А це джерело м'яса



Свині тут теж особливі. По-перше, травоядні, як і корови (так само і пасуться), по-друге, маленькі. Як каже пан Микола:"В зручній дрібненькій упаковці". Бо що робити одразу з 300 кг свіжини? А так якраз на тиждень до мерзотника вміщується...

Ну а далі - основна наша робота - відпочивати. Як правило, "підскакували" на машинці у вибраному напрямку, поки колія дозволяла. А далі вже йшли простоніж захоплюватись краєвидами, дихати гірським повітрям, відчувати себе птахами над Всесвітом





А це католицький монастир. Скоріш літня дача, до якої приїзжають відпочити аж з Ватікану (на таких машинах, що їх і не бачили тут:shock: ). Утримують монастир два ченці, старіший і молодший. Коли старший кудись поїде, то молодший завжди напивається і дебоширить без нагляду:D . На 50 метрів нижче монастиря стоїть хата, в якій живуть дві послушниці. Дуже зручне розташування....



Ось такі вікові буки ще є в Карпатах















Зв'язок тільки Київстар. Зі своїм МТС ми залишились би без спілкування з зовнішнім світом, якби не кмітливість та Спайдер з його діджусівською карткою...

Єдине джерело зв'язку



Трохи видно Верховину





Нам спекотно, а на вершинах лежить справжнісінькій сніг. Ще з зими



Ніколи не думав, що в Карпатах так довго зберігається сніг





далі буде...