Re: Никто никуда не ездит? Не верю!
Добавлено: Пн ноя 25, 2019 23:21:39
Не нужен нам берег турецкий
Чужая земля не нужна …
Все одно сиджу вдома, всі домашні роботи майже переробив (їх ніколи не переробиш), а зуд графоманства – він же нестерпний….![Smile :)](./images/smilies/icon_smile.gif)
Весна ще не скінчилась, тому буду продовжувати.
Зазвичай, пізньою весною, у нас бувають найцікавіші автомобільні подорожі Україною і ближніми її околицями (типу Кубань- Приельбрусся
).
Цього разу нікуди далеко не поїхали. Із цікавого була лише поїздка на свято до
Дібрівського конезаводу.
Конезавод у с.Дібрівка недалеко від Миргорода – один із старіших і заслужених. Має свій іпподром, де раніше регулярно проводились біга. Зараз – лише це свято.
Я в конях не розбираюсь, не відповім зразу, чим відрізняються одна від другої масті коней, наприклад: каура, булана, савраса або ігренєва, тому не буду з завумним виглядом передруковувати статті з Вікі, просто опишу свої враження. Коней і собак вважаю найкращими супутниками людини в житті.
Село невелике, все заточене на розведенні коней. Розводять орловских рисаків і важковозів.
Свято коней у Дібрівці традиційне, щорічне, приурочене завжди до 1 Травня, Перемоги.
Це йде ще з часів сересеру, тому, що це - коні, це будьонні різних мастей і калібрів, це - ДОСААФ, армія, патріотичне виховання …
Зараз це - великі гроші і велика наша цінність!
Але все це неважлиіо, бо коли бачиш тих красенів, яких демонструють на святі, то розумієш, що вся ота накип ідеологій зійде, а краса залишиться.
На святах, окрім різних шоу, виїздки коней, акробатичних вправ на конях, проводять ще й забіги, як верхи, так і в колясках.
Хто там сьогодня переміг, не важливо. Цікаво слідкувати за самою гонкою, милуватись бездоганними формами і рухами коней.
Останнім часом почали відновлювати українські традиції, більше стало козацьких мотивів у виступах і в самій інтерпретації свята
А виступ цього козака просто заворожив, як красою коня, так і поставою наїзника
Фотка не дуже якісна, але ж яка красива і монументальна фігура-композиція!!!
Є багато розваг, дитячі атракціони, майданчики. Можна прокататись і самому, але тільки дитячим способом, коня на всяк-випадок ведуть з поводком в руках супроводжуючого.
Є де перекусити.
І ще одна гастрономічна цікавинка: завжди, коли траплялась нагода, купував кумис Дібрівського виробництва. Дуже подобається, хоча ціна на нього й височенька. Так от, не по блату, цей кумис можна придбати тільки в день цього свята. Його випускають дуже обмеженими партіями і лише за спецзаказами.
Цікаво, також, побродити територією завода, роздивитись господарство,
покормити з рук молодих лошаток.
А ось цікавий пристрій для крокування коней:
Відомо, що рясне пиття і постановка в денник відразу після скачки можуть привести до набряків і запалення сполучної тканини між копитною кісткою і роговою стінкою копита. Це ревматичне захворювання називається опóй. Тому перш ніж поставити коня в денник, його крокують, тобто водять кроком без навантаження.
Супроводжуючий конюх теж ходить по колу, щоб коням не скучно було.
На території конезаводу стоїть пам'ятник кобилі з жеребчиком. "Позувала" для нього кобила Говоруха зі своїм сином, знаменитим в майбутньому, Гранітом.
Але пам'ятник цей поставлено не їм, а легендарній кобилі Гельді, про яку розповідають напівказкову історію.
Нам її на повному серйозі розповів працівник заводу:
"Присвячений пам'ятник сліпий кобилі Гильді, про яку розповідають: Під час Другої світової війни частина племінних коней своїм ходом переправили в Заволжя. У стайнях залишилися лише жеребні кобили. Серед них була і гніда Гільда. Окупанти породистих кобил відправили до Німеччини. Гільда не скорилася жодному німецькому наїзникові, втекла з полону і попрямувала через пів-Европи та лінію фрогту до Дібрівки. Там її знову схопили і в липні 1942 року у вагоні товарного поїзда знову повернули з Полтави до Берліна. Протягом місяця вона вбила двох чоловік. Першим загинув необачний конюх, який занадто близько підійшов до кобили і отримав смертельний удар копитами в груди. Коли один з наїзників насмілився вивести Гільду на бігову доріжку, полонянка піднялася на задні ноги, всією вагою впала на нього і задушила. Після цього випадку щоб вона більше не намагалася втекти або нашкодити комусь, полонянці викололи очі.3 травня 1945 року Григорій Сафронюк, конюх Дібрівського конезаводу, брав участь в боях на вулицях Берліна. У глибині одного скверу солдат побачив табун коней. У кобилі, яка стояла окремо від інших, понуро опустивши голову, він впізнав Гільду. Табун і Гільду повернули у Дібрівку. Про неї зняли документальний фільм."
Не знаю, де тут правда, де ні. Приписувати тварині якісь патріотичні відчуття могли лише довбануті червоні замполіти.
Але щось у цьому дійсно було.
Ось ще стаття, більш схожа на правду на цю ж саму тему:
https://gazeta.ua/articles/history-newspaper/_gitleru-spodobalasya-nasha-gilda/534072
Що там не говори, а ця кобила, Гільда, - знаменитість!
Ну от, з весною закінчено.![Alcohol :alc:](./images/smilies/alc.gif)
Далі ще літо, осінь, багато цікавого.
Але то буде окрема пісня.![Lamer :lam:](./images/smilies/lam.gif)
Чужая земля не нужна …
Все одно сиджу вдома, всі домашні роботи майже переробив (їх ніколи не переробиш), а зуд графоманства – він же нестерпний….
![Smile :)](./images/smilies/icon_smile.gif)
Весна ще не скінчилась, тому буду продовжувати.
Зазвичай, пізньою весною, у нас бувають найцікавіші автомобільні подорожі Україною і ближніми її околицями (типу Кубань- Приельбрусся
![Smile :smile:](./images/smilies/smile.gif)
Цього разу нікуди далеко не поїхали. Із цікавого була лише поїздка на свято до
Дібрівського конезаводу.
Конезавод у с.Дібрівка недалеко від Миргорода – один із старіших і заслужених. Має свій іпподром, де раніше регулярно проводились біга. Зараз – лише це свято.
Я в конях не розбираюсь, не відповім зразу, чим відрізняються одна від другої масті коней, наприклад: каура, булана, савраса або ігренєва, тому не буду з завумним виглядом передруковувати статті з Вікі, просто опишу свої враження. Коней і собак вважаю найкращими супутниками людини в житті.
Село невелике, все заточене на розведенні коней. Розводять орловских рисаків і важковозів.
Свято коней у Дібрівці традиційне, щорічне, приурочене завжди до 1 Травня, Перемоги.
Це йде ще з часів сересеру, тому, що це - коні, це будьонні різних мастей і калібрів, це - ДОСААФ, армія, патріотичне виховання …
Зараз це - великі гроші і велика наша цінність!
Але все це неважлиіо, бо коли бачиш тих красенів, яких демонструють на святі, то розумієш, що вся ота накип ідеологій зійде, а краса залишиться.
На святах, окрім різних шоу, виїздки коней, акробатичних вправ на конях, проводять ще й забіги, як верхи, так і в колясках.
Хто там сьогодня переміг, не важливо. Цікаво слідкувати за самою гонкою, милуватись бездоганними формами і рухами коней.
Останнім часом почали відновлювати українські традиції, більше стало козацьких мотивів у виступах і в самій інтерпретації свята
А виступ цього козака просто заворожив, як красою коня, так і поставою наїзника
Фотка не дуже якісна, але ж яка красива і монументальна фігура-композиція!!!
Є багато розваг, дитячі атракціони, майданчики. Можна прокататись і самому, але тільки дитячим способом, коня на всяк-випадок ведуть з поводком в руках супроводжуючого.
Є де перекусити.
І ще одна гастрономічна цікавинка: завжди, коли траплялась нагода, купував кумис Дібрівського виробництва. Дуже подобається, хоча ціна на нього й височенька. Так от, не по блату, цей кумис можна придбати тільки в день цього свята. Його випускають дуже обмеженими партіями і лише за спецзаказами.
Цікаво, також, побродити територією завода, роздивитись господарство,
покормити з рук молодих лошаток.
А ось цікавий пристрій для крокування коней:
Відомо, що рясне пиття і постановка в денник відразу після скачки можуть привести до набряків і запалення сполучної тканини між копитною кісткою і роговою стінкою копита. Це ревматичне захворювання називається опóй. Тому перш ніж поставити коня в денник, його крокують, тобто водять кроком без навантаження.
Супроводжуючий конюх теж ходить по колу, щоб коням не скучно було.
На території конезаводу стоїть пам'ятник кобилі з жеребчиком. "Позувала" для нього кобила Говоруха зі своїм сином, знаменитим в майбутньому, Гранітом.
Але пам'ятник цей поставлено не їм, а легендарній кобилі Гельді, про яку розповідають напівказкову історію.
Нам її на повному серйозі розповів працівник заводу:
"Присвячений пам'ятник сліпий кобилі Гильді, про яку розповідають: Під час Другої світової війни частина племінних коней своїм ходом переправили в Заволжя. У стайнях залишилися лише жеребні кобили. Серед них була і гніда Гільда. Окупанти породистих кобил відправили до Німеччини. Гільда не скорилася жодному німецькому наїзникові, втекла з полону і попрямувала через пів-Европи та лінію фрогту до Дібрівки. Там її знову схопили і в липні 1942 року у вагоні товарного поїзда знову повернули з Полтави до Берліна. Протягом місяця вона вбила двох чоловік. Першим загинув необачний конюх, який занадто близько підійшов до кобили і отримав смертельний удар копитами в груди. Коли один з наїзників насмілився вивести Гільду на бігову доріжку, полонянка піднялася на задні ноги, всією вагою впала на нього і задушила. Після цього випадку щоб вона більше не намагалася втекти або нашкодити комусь, полонянці викололи очі.3 травня 1945 року Григорій Сафронюк, конюх Дібрівського конезаводу, брав участь в боях на вулицях Берліна. У глибині одного скверу солдат побачив табун коней. У кобилі, яка стояла окремо від інших, понуро опустивши голову, він впізнав Гільду. Табун і Гільду повернули у Дібрівку. Про неї зняли документальний фільм."
Не знаю, де тут правда, де ні. Приписувати тварині якісь патріотичні відчуття могли лише довбануті червоні замполіти.
Але щось у цьому дійсно було.
Ось ще стаття, більш схожа на правду на цю ж саму тему:
https://gazeta.ua/articles/history-newspaper/_gitleru-spodobalasya-nasha-gilda/534072
- | +
Що там не говори, а ця кобила, Гільда, - знаменитість!
Ну от, з весною закінчено.
![Alcohol :alc:](./images/smilies/alc.gif)
Далі ще літо, осінь, багато цікавого.
Але то буде окрема пісня.
![Lamer :lam:](./images/smilies/lam.gif)