Torpedo » Пт июн 03, 2016 13:18:39
Вчора одержала перший досвід спілкування з новою поліцією. Хочу поділитися враженнями, спробую зробити це без зайвих емоцій.
На регульованому пішохідному переході на проспекті Миру (Дарницька, колишня Ленінградська площа, біля Дарницького універмагу), на зелений сигнал для пішоходів, що супроводжувався ще й звуковим сигналом для сліпих, та червоний сигнал світлофору для авто, переходила дорогу (6 смуг, по три у кожен бік). Поміж машин, що стояли у крайнім правім та середнім рядах, по 2 – 3 машини у кожній смузі, вискакує на добрячій швидкості старенький Фиат на номерах серії КХ та не гальмуючи, намагається проскочити поміж пішоходів через середину перехрестя у бік проспекту Воз`єднання та збиває пішохода. Не гальмуючи, намагається уїхати з місця події. Зупинили його люди, які побігли йому навздогін та на переріз. В авті два молодика та молода жінка з дитиною рочків п’яти. У збитого пішохода від удару взуття відлетіло метрів на 7 – 10. Викликали швидку та поліцію. Під час очікування медиків та поліції, водій та пасажири Фиата вийшли з машини, підійшли подивилися, що з постраждалим, запропонували «быстренько вызвать такси, чтобы отвезло в больничку», пожалилися, що «машина поломана, тормоза не работают». Першою, хвилин через 10, приїхала швидка, за нею, десь через 25 – 30 хвилин приїхала поліція. У екіпажі поліціянт та поліціянтка. Поліціянтка вийшла з авта, говорячи по мобільному та й пішла собі гуляти тротуаром, не припинивши розмовляти. Гуляла-балакала хвилин зо п’ять, потім пішла до швидкої, брати свідчення у потерпілого та медиків. Поліціянт вийшов з машини, огородив місце події та пішов спілкуватися з винуватцем. Про що вони говорили я не чула, але помітила, що під час розмови поліціянт похлопував та погладжував водія по плечу, кивав головою. Через декілька хвилин під’їхало авто чи то з родичами, чи то із знайомими винуватця пригоди. Вони також спілкувалися з поліціянтом, брали його під лікоть, відводили його подалі від постраждалого та свідків, щось йому емоційно махаючи руками розповідали. Протокол він не оформлював, схеми пригоди не малював, нічого не замірював. Потім підійшов до нас, свідків пригоди, почав розпитувати, що сталося. Коли почув від нас, що мі бачили, одразу розставив всі крапки над «і» - водій не винен, у машини просто відмовили гальма. Коли ми запропонували йому позначити в протоколі, що на перехресті встановлена камера та є камери відеоспостереження універмагу, звідки можна переглянути, що сталося, він заявив, що, якщо слідчий буде вважати це за потрібне, він запросить необхідні матеріали, а машину віддадуть на технічну експертизу. Після цього ми, свідки, пішли писати пояснення свідків події. Сіли в поліцейську машину, отримали бланки. Поки заповнювали свої персональні дані, поліціянт поінформував нас про наші права відповідно до статті 63 Кримінального процесуального кодексу України (особа не несе відповідальності за відмову свідчити проти себе або своїх близьких). Після цього всіляко намагався нам надиктувати, що, на його думку, нам необхідно написати у поясненні: «пригода сталася ненавмисно, водій невинний, у авта раптово відмовили гальма», але ввічливо був посланий виконувати свої професійні обов’язки та й пішов собі геть з авта. У авто сіла поліціянтка. Повідомила нам, що відповідно статті 63 КпкУ ми, свідки, несемо відповідальність за надання неправдивих свідчень ((!) взагалі-то це стаття 384 КпкУ, да яка різниця). Поки ми дописували пояснення, вона то по мобільному, то по рації спілкувалася з колегами. Слухаючи в піввуха це спілкування чомусь згадала спілкування Химки з Пронею Прокопівною. Дуже добре, що спеціалістка знайшла себе і дуже комфортно почувається у професії, однак існує етика ділового спілкування, правила ведення радіообміну, та врешті решт треба розуміти що ти представник влади при виконанні обов’язків, а не насіння на базарі продаєшь.
Дописали пояснення, віддали їх поліціянтам, та під їх двоголосне «буде потрібно – з вами зв’яжуться» розійшлися кожен по своїх справах.
Відверто кажучи, мені від того, що я побачила і почула, чомусь дуже гидко.
