Лечиться даром - даром лечиться...

[Текила]

BH/BX
Ну, мошка точно не пострадала ))

[Kostya]

Рад, что тема нашла живой отклик и обсуждение. Насчет того, что выбираем прежде всего специалиста, а уж потом место, соглашусь лишь отчасти. Иногда специалисту крайне необходимы определенные условия для качественного оказания вам помощи. Я вот, к примеру, вспоминаю работу в хирургии 4-й больницы с ужасом. Никогда туда не пущу никого из родни, даже если там самые лучшие светила работать будут! По-моему, наши больницы одним своим существованием унижают людей и отбивают напрочь желание выздоравливать. Как вспомню время, когда папа лежал в НИИ онкологии, так вздрогну...
Tabarik, травматологи и ортопеды всегда были на особом счету и с особым подходом. Думаю, если бы ты обратился в мою "четверку", то попал бы на те же деньги, но без сервиса и гарантий. Я вот два года назад ногу сломал (2 косточки в правой стопе) лечил меня приятель-сокурсник. Понятное дело, что я ему ничего не платил, но за новые технологии пришлось раскошелиться. Месяц в обычном гипсе, потом еще 3 недели в скотч-касте, только уже мог без костылей ходить и даже за рулем ездить на механике. Страховая буржуйское изобретение не покрыла, так как именно по этому пункту с моим дружбаном не сотрудничала, так что пришлось платить из своего кармана. Как вариант удешевить стоимость обслуживания в хороших клиниках - страховаться. Вы ведь кашачков страхуете?!

[Tabarik]

Вот, цепляю для ознакомления

[Sysopaty]

Иногда специалисту крайне необходимы определенные условия

Я об этом вот здесь написал (и именно это и имел ввиду):

Чаще всего выбираю "специалиста" с "возможностями". Я о техническом состоянии госбольниц.

[Kostya]

Tabarik
Так всё верно, код Р11 - рентгенография одной анатомической области (в нашем случае это была грудная клетка + заключения рентгенолога) - 262,50 грн. Минус покрытие страховой 20% и скидка по страховой 15% - почти на 92,00 грн. меньше получилось - как раз на антибиотик хороший хватило.
Кстати, у Евролаба то же самое стоит чуть дороже и скидки по карте нет, правда результат за дополнитеньные пенёнзы можно на диске забрать, а не на плёнке.
Насчёт всяких там КТ, МРТ, Рентгенов и УЗИ, могу сказать что Борис, Евролаб, Оберег и Центр здоровья пожилых в НИИ Нейрохирургии имеют очень хорошую аппаратуру и специалистов. Плюс, у меня кум занимается УЗИ и гастроскопией на базе НИИ Кардиологии, а хороший приятель - лучший в Украине по УЗИ сердца там же. Так что, если нужно, обращайтесь!

[Nik]

"Викрадіть з лікарні!", або Як вижити?

| +

Коли на рак захворів мій тато, я не думала, що ситуація із онкологічними хворими в Україні настільки жахлива, настільки жорстока, настільки безперспективна. Почну, мабуть, з декількох моментів, які нам довелося пережити тут, в Україні. Це пояснить, чому було вирішено лікуватися за кордоном. І скажу так: у нашій країні, краще не хворіти взагалі.

Мені дуже хочеться розказати усім, як у черзі до головного лікаря стояла шеренга з жовтих, виснажених, хворих на онкологію людей, для яких у задушливому коридорі не було жодного стільця. Про те, як син одного із тих нещасних людей, переніс із сусіднього відділення два стільчики, і як санітарка кричала та штовхала тих нещасних хворих. До речі, стільці вона таки перенесла до свого пошарпаного відділення.

Мені дуже хочеться розказати про контраст між обдертим, бідним коридором столичної (!!!) лікарні та світлим, обладнаним і сучасним кабінетом головного лікаря. Ми на власні очі бачили як ця, вибачте, засмагла VIP-персона, сидячи у шкіряному кріслі із відразою дивилася наші знімки, і як сказала: "Ну... тут рак". На наше "А, може, ще є шанс спростувати діагноз? А може ще якісь аналізи"? із роздратуванням кинула: "Даже не надейтесь".

Скажіть, як себе має почувати пацієнт, який, попри страшний діагноз, все таки сподівається на одужання? Скажіть, як мають відчувати себе близькі і рідні пацієнта, які готові віддати все, аби хворий одужав?

Пройшовши всі "радості" української медицини, ми вирішили шукати інші варіанти, адже емоційний стан тата погіршувався ще швидше, аніж розвивалася пухлина. Перебуваючи у палаті столичного інституту Шалімова, він зателефонував вночі додому і попросив, в буквальному сенсі, викрасти його. Тим, чим там годували, не їли, мабуть, би і собаки, а спина від ліжка боліла так, що він просто не міг спати. Це при тому, що за 5 днів нами було сплачено 900 грн. офіційно у касу і ще 1000 грн., щоб поклали.

Окремої історії потребує і обласний онкологічний центр. Там для того, аби отримати довідку, що пацієнт хворий на рак, треба стояти декілька днів у черзі, бігати різними коридорами і місцями. Дійсно, хіба онкохворі не можуть вистояти декілька годин у черзі? Чи побігати за додатковими довідками?

Одна моя знайома, яка лікувала свого 30-річного чоловіка Едіка, також може розказати багато і про професора, про якого йшлося вище, і про столичні лікарні. Професор, про якого кажуть, що він прекрасний хірург, на сьогодні уже не лікар, а...бізнесмен. За його ж словами: "Киев такой город: проснулся - плати! Даже за воздух".

Вона про столичну лікарню каже так: "Сама атмосфера в Шалімова така: кладеш гроші до кишені - тебе бачать, а ні - тебе немає".

До речі, цей професор, "світило" медичної науки, навіть прогнозу нормального дати не змогло. Порадило знижувати "білірубін" у крові, хоча знало, що це неможливо.
Едіку було 30 років


Хочеться одразу додати, що Едіка, який після українських поневірянь лікувався у Сингапурській клініці, лікували 3 роки (наші лікарі давали йому рік). Помер він у Донецькій лікарні від шлункової кровотечі, коли вже онкомаркери, зроблені в Сінгапурі, були в нормі.

Онкомаркер - метод лабораторного дослідження. Являє собою специфічні речовини, що з'являються у результаті життєдіяльності ракових (а іноді і нормальних) клітин і зазвичай, виявляються у крові і/чи сечі онкологічних пацієнтів. Вони надзвичайно різні за своєю структурою, хоча у більшості випадків є білками, чи їх похідними. Деякі з них мають високу специфічність, тобто характерні для одного виду пухлини, деякі можуть виявлятися при різних типах раку.

На момент смерті молодого чоловіка, пухлина у його організмі була уже неактивною, дякуючи хіміотерапії. Між іншим, в Україні черги на отримання хіміотерапії шалені, ціни - ще більші. Тут Едіку відмовили у проведенні курсу хіміотерапії. Сказали, що таке лікування просто вб'є його.

Сінгапурські ж лікарі не побоялися і зробили йому декілька курсів хімії. Це дало йому шанс, надію та можливість продовжити життя ще на три роки. Вартість хіміотерапії в Україні та Сінгапурі приблизно однакова: курс "хімії" в Україні коштує 1300 доларів США, а Сінгапурі - 1000 євро. Різниця тільки в тому, що пацієнтів прекрасно годують, у них сучасне обладнання та нові ліжка, і уважний персонал (в Сінгапурі пацієнтів не кладуть до лікарні, хімія проводиться амбулаторно, тому що у цьому немає потреби, адже завдання лікарів не тільки боротися із хворобою, але й забезпечити пацієнтові активний спосіб життя!)

Та повернімося до початку.

Після всіх поневірянь та радості від українських лікарів та лікарень, ми вирішили лікуватися за кордоном. Німеччина, Ізраїль, та США були надто дорогими. Сінгапур же, майже не відрізняється за сервісом та препаратами, а що найголовніше, цінами.

Ось перелік цін на деякі процедури в одній сінгапурській клініці:

- Первинна консультація лікаря 100-120 сінгапурських долари (50-60 євро), наступні 30-40 євро, + 7% податку.

- Аналіз крові - 150-250 євро (в залежності від кількості показників);

- Перегляд гістологічного матеріалу - 250 - 750 євро;

- Діагностика із використанням позитронної-еміссіонної томографії у поєднанні із комп'ютерною томографією) - 1100 євро

- Променева терапія - 2 - 12,5 тис. євро (сюди включено вартість Томотерапії -вид променевої терапії, що об'єднує тримірне зображення КТ и МРТ, що дозволяє точно виявити розміри та місце знаходження пухлини).

Для порівняння, розцінки на лікування раку у столичній клініці Спіженко, Україна:

- Консультація спеціаліста клініки - $90

- Діагностика із використанням КТ - 150-300 доларів;

- Діагностика із використанням МРТ - від 250 доларів;

- Онкоскрінніг всього тіла - 1000 доларів;

- Радіохіхургічне лікування раку системою Кіберніж - від 12 500-18 тисяч доларів;

У столичній клініці "Лісод", яка теж спеціалізується на лікуванні ракових хворих, така цінова політика, Україна:

- Консультація лікаря - 1250 грн;

- Діагностика КТ, МРТ коштуватиме від 1000 до 20 тис. грн;

- Курс променевої терапії обійдеться у 1945 грн. Кількість необхідних сеансів від 10 до 40.

Приклади розцінок у Європі, Німеччина:

- КТ, позитронна-эміссіонна томографія та аналіз крові коштуватимуть 5000 євро.

На жаль, мало хто публікує розцінки на послуги такого характеру. Все таки кожен випадок - індивідуальний.

На власному досвіді, без будь-якого намагання рекламувати той чи інший спосіб і місце лікування, можу сказати, що найголовніше для такого пацієнта - це бажання жити і боротися. А коли на тебе, розмахуючи брудною ганчіркою, кидається санітарка, навряд чи захочеться жити і бачити це кожного дня. В нашій країні, на жаль, до тебе ставитимуться як до людини, лише тоді, коли придивляться до твого гаманця. Та і то не завжди.

Коли в моїй родині більше не було можливості сплачувати за лікування тата, ми лікувалися тут. Нам вдалося продовжити його життя тільки на три місяці. Декілька разів викликали швидку, але лікарі, прочитавши діагноз уже нічого не хотіли робити. Один лікар приватної швидкої після того, як нічого не зробив, лише сказав мені: "Готуйтеся до найгіршого". Що тут скажеш? Хоча б так...

Що ще можна порадити? Якщо у вас у сім'ї сталася така трагедія і є можливість вивезти хворого на лікування - робіть це якнайшвидше. Ви реально зможете продовжити життя людині. Вся медицина там направлена на комфорт і полегшення страждань таким хворим.

У нас навпаки.

Говорити про реформування системи в Україні - безглуздо. Її треба просто міняти. Перевернути з ніг на голову, переглянути стандарти.... хоча міняти треба не тільки саму систему, але і людей, які в ній працюють. Починаючи от з тієї санітарки, яка забирає стільці в онкохворих.

До речі, сьогодні, 9 червня, моєму татові виповнилося би 54 роки...

__________________________________________________________________________

Да уж...

[Афоня]

Человек правильно сказал "у нас лучше не болеть", я в начале года тоже столкнулся с нашей медициной, кроме негатива ничего сказать хорошего не могу.

[ДВОЙНЯШКИ]

"Викрадіть з лікарні!", або Як вижити?
Да уж...

Немного эмоциональная статья. Знаю, о чем говорю, сейчас прохожу через это... Пишется о госбольницах, а цены приводятся из частных клиник. Сравниваются цены с Сингапуром, "забывая" о перелете и проживании там. Да и результат, собственно, не впечатлил. Хотя, конечно, мы наши больницы знаем

[Nik]

Сравниваются цены с Сингапуром, "забывая" о перелете и проживании там.

Это да. Но отношение там и здесь...

[Шульга]

эмоциональный расказ. лучше не болеть

[Nik]

лучше не болеть

Трудно поспорить.

[Kostya]

Вот ведь пришлось снова вернуться к этой теме... Правда с другим эмоциональным окрасом... В свое время с медициной, а именно с хирургией в ГКБ #4 пришлось завязать по причине невозможности кормить семью на 0,25% официальной ставки в дежурствах и неумения "заряжать" пациентам. Ну вот не так воспитали меня родители-врачи в семье областного хирурга, которого в послевоенной Херсонской области знал практически каждый первый. Все мечтал полезным быть и как великий Шалимов или даже Войно-Ясенецкий спасать жизни и изобретать новые методы лечения в хирургии. Учителя мои тоже под стать были этим двум выдающимся фигурам были - Валерий Николаевич Короткий, Петр Дмитриевич Фомин, Анатолий Алексеевич Войтенко, Евгений Петрович Орел. Бессеребреники, кстати сказать... Но на жизнь им хватало, да и в помощи никогда не отказывали. Помню, как Фомин по ночам в ОхМатДет приезжал помогать тамошним операторам, хоть и был взрослым хирургом... Ну, то таке... Жаль, но даже те времена, что сейчас в недалеком прошлом, давно ушли и не вернутся уже никогда. На смену им пришли другие - наглые, алчные, циничные и подлые.
Вернулась жена домой и "обрадовала" тем, что была у племянницы-крестницы в больнице. Та попала по скорой утром с диагнозом острый аппендицит в ГКБ #5, что в Киеве на ул. Отдыха (Святошино). О списках медикаментов, которые сходу вручают все родственникам пациентов говорить не буду. Наверняка каждый из нас сталкивался, какие там могут быть цены за медикаменты знаем не по наслышке. Можно, конечно, списать на то, что больницы не обеспечены, что медикаменты, которые закупают, не самого лучшего качества и т.д. Все это понятно... Но вот что меня лично возмутило, так это то, что врач тупо зарядил 2500 грн. за свои услуги и 600 грн. за услуги анестезиолога до операции. Более того, операция при остром аппендиците выполняется по жизненным показаниям. То есть, рассчитывать на то, что он рассосется и все само пройдет после укольчика, не приходится, оттого не оперировать нельзя. Расчет, конечно на мамочку и папочку, которые готовы ради спасения чада на все, но так нагло и брутально-цинично заряжать - это уже верх наглости. Дальше интереснее... С ней вместе привезли девочку с тем же диагнозом. Она живет и работает в Киеве, но не прописана, а сама из Мариуполя и даже таких денег не имеет... Так вот к ней после первичного осмотра врача вообще никто не подходил. В итоге, не договорившись о цене, она вынуждена была написать отказ от предлагаемого лечения и уйти из больницы... Жесть! Ведь если она потеряет сознание на улице, то формально будет сама в этом виновата... Соседку по палате со спаечной кишечной непроходимостью, которая корчится от боли, просто маринуют и выдерживают, ожидая платежеспособных родственников, громко интересуюясь, не наркоманка ли она часом, ведь боль такую, оказывается, и потерпеть можно. Елы-палы, какая-то школа Абвера, а не столичная райбольница... О медсестрах, ставящих капельницу за 50 грн., а укол за 25 грн., я вообще молчу. Попросил сестру жены узнать имя врача, вымагавшего деньги, обязательно его имя и фамилию поведаю миру, чтобы обходили барыгу от медицины десятой дорогой...
В итоге, за неполные сутки, пребывание в больнице обошлось сестре жены и ее мужу в 5000 грн. Это пока не предел, ибо уже получен очередной список на завтра, а анестезиолог выбивает препарат, которым он якобы давал "правильный" наркоз...
А в то же время, аппендэктомия (удаление аппендицита) в частной клинике Добробут стоит 5300 грн. Тихо, спокойно, все включено, с гарантией!..
Отаке...

[Nik]

Это творится сплошь и рядом. И завязано не только на мизерном бюджете здравохранения.

[Ghorgh]

...В итоге, за неполные сутки, пребывание в больнице обошлось сестре жены и ее мужу в 5000 грн. Это пока не предел, ибо уже получен очередной список на завтра, а анестезиолог выбивает препарат, которым он якобы давал "правильный" наркоз...
А в то же время, аппендэктомия (удаление аппендицита) в частной клинике Добробут стоит 5300 грн. Тихо, спокойно, все включено, с гарантией!..
Отаке...

Да, я тоже это заметил. Узнавали стоимость операции для мамы - в областной очередь на 2 месяца и примерная стоимость выше чем Добробуте или Борисе.
Еще и просить нада или дать на лапу мимо очереди, маразм....

[Torero]

аппендэктомия (удаление аппендицита) в частной клинике Добробут стоит 5300 грн. Тихо, спокойно, все включено, с гарантией!..

Не буду ни о чем спорить. просто хочу обратить внимание тех, кто думает что в частных клиниках будет сильно лучше, на следующие факты:
1) Не знаю, как в Киеве, но я лично знаю некоторых врачей работающих в Добробуте в Донецке, так вот, я бы не стал советовать спешить к ним даже на простую консультацию, не говоря уже об операции.
2) "С гарантией" - звучит конечно красиво, но вы должны понимать, что именно вам гарантируют. Ни одна клиника не даст стопроцентной гарантии, что пациент покинет операционную даже живым, т.к. операционные риски остаются всегда, на то и хирургия. Так же как и вы не сможете пообещать другому человеку, что конкретный здоровый человек точно проживет еще, скажем, 2 недели (мало что случится).