Як кшкайчик на Вінниччину іздив
Добавлено: Сб окт 04, 2008 12:50:13
Розкажу я Вам, колеги, історію одну, як поїхав на Вінниччину кашкайчик. Випала необхідність відвідати своїх батьків та справи повирішувати.
Ось і кажу я свому кашкайчику: "Ой, кінь мій стальний, а чи завезеш ти мене до Вінниччини?"
І відповідає він мені подумки "Авжеш, господарю, а то в пробках задихаюся, бо не розганяюся".
Значить ранком в пятницю, я кашкая напоїв на повне пузо, заїхав за своїм колегою і ми поїхали...
Оскільки кашкай, ще молодий та необїджений, більше 120 він не біг, та легені свої більше 4000 не крутив. Але це було спочатку
по славній дорозі Київ-Житомир їхали ми обережно, але всякі бякі-забіяки нас обганяли, кашкайчику задом кивали. Важко нам з ним було, але берегли ми кашкайчика "двигло".
Запаси свої кашкайчик витрачав раціонально, 7,4 л на 100 км погонних.
Значно гірша дорога була "Житомир - Вінниччина", вона вузька та з ямами та горбами, армортизаторам кашкайчика спокою не дала.
Але це ще пів біди, за славним містечком Комсомольське, Дайці сиділи та за бідними водіями радарами "слідили". Ми з кашкайчиком так швидкістю захопилися, що за радар заціпилися.
І говорить нам Даєць суровий, що протокол напише він кльовий, про швидкість велику, що аж на 23 км погонних більше, ніж дозволено.
І на наші прохання та натяки про добровільну допомогу славним дайцям, відповіли нам відмовою, та написали нам протокол (до речі це перше покарання від Дайців).
Далі їхали ми по правилам, та швидкість не перевищували...
І кашкайчик мій засумував та від депресії бенза більша "зіжрав" - 7.8 л на 100 км погонних.
Назад ми їхали в доброму гуморі і правила намагалися не порушувати, бо Дайці за всіма чатували.
Але на дорозі Житомир-Київ, потік йшов 130-140, і прийшлось кашаку напружитись, та відхилитися від норми 120.
Показав характер кашкайчик, коли фури швидко обходив, він двигуном загарчав та швидкість різко набирав.
Перед славним містом Київом злетілися чорні Дайці, та радарами нас ловили, але дякуємо Богові не зловили.
І приїхали ми тихо до Києва. Зїв кашайчик літрів 50 та проїхав кілометрів 650.
Ось така у нас подорож була
Ось і кажу я свому кашкайчику: "Ой, кінь мій стальний, а чи завезеш ти мене до Вінниччини?"
І відповідає він мені подумки "Авжеш, господарю, а то в пробках задихаюся, бо не розганяюся".
Значить ранком в пятницю, я кашкая напоїв на повне пузо, заїхав за своїм колегою і ми поїхали...
Оскільки кашкай, ще молодий та необїджений, більше 120 він не біг, та легені свої більше 4000 не крутив. Але це було спочатку
по славній дорозі Київ-Житомир їхали ми обережно, але всякі бякі-забіяки нас обганяли, кашкайчику задом кивали. Важко нам з ним було, але берегли ми кашкайчика "двигло".
Запаси свої кашкайчик витрачав раціонально, 7,4 л на 100 км погонних.
Значно гірша дорога була "Житомир - Вінниччина", вона вузька та з ямами та горбами, армортизаторам кашкайчика спокою не дала.
Але це ще пів біди, за славним містечком Комсомольське, Дайці сиділи та за бідними водіями радарами "слідили". Ми з кашкайчиком так швидкістю захопилися, що за радар заціпилися.
І говорить нам Даєць суровий, що протокол напише він кльовий, про швидкість велику, що аж на 23 км погонних більше, ніж дозволено.
І на наші прохання та натяки про добровільну допомогу славним дайцям, відповіли нам відмовою, та написали нам протокол (до речі це перше покарання від Дайців).
Далі їхали ми по правилам, та швидкість не перевищували...
І кашкайчик мій засумував та від депресії бенза більша "зіжрав" - 7.8 л на 100 км погонних.
Назад ми їхали в доброму гуморі і правила намагалися не порушувати, бо Дайці за всіма чатували.
Але на дорозі Житомир-Київ, потік йшов 130-140, і прийшлось кашаку напружитись, та відхилитися від норми 120.
Показав характер кашкайчик, коли фури швидко обходив, він двигуном загарчав та швидкість різко набирав.
Перед славним містом Київом злетілися чорні Дайці, та радарами нас ловили, але дякуємо Богові не зловили.
І приїхали ми тихо до Києва. Зїв кашайчик літрів 50 та проїхав кілометрів 650.
Ось така у нас подорож була
.