Юго-Восток Украины

Sysopaty писал(а):метинвест, ахметка..

Dmitro Vovnyanko
2 hrs ·
Авдіївський вузол.
Говорю зразу – буде довго. Атака бойовиків на Авдіївку має стільки різних сенсів, що в один удар всього не поясниш. Становище там складне і мені очевидно, саме воно не розсмокчеться. Причинами своїми вона уходять в нетрі великої політки, а наслідкам – у весь подальший хід війни. Отже.
Кінець близький.
Секрет Полішинеля, аби повернути окуповані території Донбасу, треба аби звідти пішла Москва. А аби Москва це зробила, треба аби всередині самої Росії ситуація погіршилася б так, що їй би стало різко не до Донбасу, так само як совку у 89-му стало не до Афганістану, а у 91-му – до всіх інших «братських народів», де сиділи їхні маріонеткові режими і їхні «військові інструктори».
Момент цей стрімко наближається. Протягом 2016 р. свій Резервний фонд Москва зменшила в 4 рази, постійно нарощуючи темп – протягом одного тільки грудня її Резервний фонд зменшився більш ніж удвічі, від майже 2 трильйонів рублів до менше трильйона . Наразі на плаву Москву тримають залишки Резервного фонду, наявність «Фонда национального благосостояния» - ще 4,4 трильйони рублів (які щоправда є заначкою для пенсійного бюджету Росії, плюс – 1,6 трильйонів рублів ФНБ вкладені в різні ризиковані активи) та «гарячий капітал» міжнародних фінансових спекулянтів, що заводиться в РФ через ринок облігацій та інші фінансові інструменти. Останній являє собою аналог сумнозвісного МММ – фінансові піраміду з усіма притаманними їй ризиками. Російські економісти припускають, що фінансовий пузир планують «здути» після виборів президента у 2018 р., але визнають що луснути він може набагато раніше, від причин як цілковито природних, так і інспірованих потужними фінансовими гравцями.
Чим небезпечне таке лускання? А от уявіть, що ви лишаєтеся геть чисто абсолютно без грошей. От не те що їх мало – а взагалі нема, плюс – ви ще винні як земля колгоспу, та ще й в борг ніхто не дасть, навіть не тому, що ви під санкціями, а тому що ви щойно самі зробили все, аби довіру до себе як до боржника опустити до нуля. Абсолютного. Ну от, як наприклад ви, маючи борги, заклали квартиру і з тими грішми відправилися поліпшувати своє матеріальне становище на іподром, де й програлися вщент. І нема у вас більше нічого крім штанів та боргів. І панель не підеш через вік, статеві проблеми і відсутність товарного вигляду. Зрозуміло?
Але й це ще – не межа проблем. Межа – те, що стикнувшись з відсутністю грошей в держави, як похідне – з гіперінфляцією та безробіттям, пересічний росіянин побіжить знімати свої гроші у державні Сбербанк і ВТБ, аби… дізнатися, що вони уже банкрути. В структурі Сбербанку значна частка кредитів – це кредити російським же регіонам, які ті кредити повернути не зможуть як таке. Тобто грошей – «йок, сидю, куру». Приплили.
Обвал двох крупних державних банків спричинить… ну, США 2008-го згадайте.
А грошей же, не стане не тільки для пенсіонерів. Їх ще не стане для Чечні та Південної Осетії. Їх не стане для Тиви та Примор’я, які й так позирають на китайців. Їх не стане ще й для десятків тисяч ветеранів Чечні, ПівОсетії, інших «принуждєній к міру» та УЖЕ наявних російських ветеранів війни на Донбасі, які отут і розкриють роти, назавжди поховавши міф про «їх_там_нєт».
Складемо все перелічене докупи… Для армагедону – достатньо?
Вони щось знають…
Трохи поміркуємо. Росіяни – це такі люди у яких перехід від «гдє би рускій мужик нє станал» до «бунт бєссмислєний і беспащадний» стається ду-у-у-уже швидко. Особливо коли для бунту підготовленні уже і відповідна ідеологія (російський нацизм за Холмогоровим та Калашніковим) та ватажки – Гіркін з компанією і його кураторами з ФСБ та дахом в Генштабі РФ (кремлівськими яструбами).
Ленін на початку 1917 р. й близько не був розпірний так, як нині Гіркін – не варто цього недооцінювати. На заклики Гіркіна на вогник залюбки припхаються й кадри з Донбасу – на відміну від обкрадених ущент Донецька та Луганська, у ситій Москві є що грабувати.
Звісно, такий варіант не влаштовує ані чинну російську еліту (їй явно не кортить повторювати шлях білої еміграції), ані Захід (на фіга їм потоки біженців?). Кремль попросить Захід про фінансову допомогу. І Захід навіть погодиться чогось дати – зразу після зняття «донбаських санкцій» (не кримських). А санкції будуть зняті коли Москва з Донбасу піде.
«Так нас там нема!» - заволає Москва. «І бути – не мусить», - відповість Захід.
Далі – справа техніки… Збройних сил України. Донбас від Москви піде, а тиха (і не дуже) агонія – залишиться.
У зв’язку із цим, хотів би звернути увагу на заяви, які зробили останнім часом міністр МВС Арсен Аваков, голова Державного агентства з питань відновлення Донбасу Вадим Черниш та заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій Георгій Тука. Всі троє сказали одне й те саме – про необхідність готуватися до деоккупації Донбасу вже цього року.
Особливо порадував виступ міністра Аракова під час колегії Держприкордонслужби. Міністр МВС звертався до прикордонників з заявами про те, що невдовзі їм доведеться брати під контроль донецьку ділянку кордону. Соррі, а чому це говорить Аваков, чому не генерал Назаренко? Який взагалі стосунок має міністр МВС до чужого відомства? Всі ці питання мають одну логічну відповідь – звернення Аракова адресувалося не присутнім на колегії прикордонникам, а всім хто почув його слова, розтиражовані ЗМІ.
У зв’язку з цим питання. Аваков, Тука і Черниш щось знають?
Півцарства за Авдіївку!
До чого тут Авдіївка, спитаєте ви? А до того. У Москві теж не ідіоти сидять і всю міру загрози добряче розуміють. Тому зараз, поки ще є ресурси, їм треба приготувати позиції ДиРи до найгіршого. Із фаталізмом гідним найкращого застосування, Москва переконана – десь у чомусь їй пощастить і все повернеться «як було». Незважаючи на те, що проблем все більшає, вона продовжує завзято підвищувати ставки – сподівається то на Трампа, то на перемогу Ле Пен, то на Майдан-3, то на можливість залякати вище керівництво нашої країни індивідуальним терором.
Захід вони теж планують обдурити. Наївні…
В Москві уважно слідкують за ситуацією на фронті і бачать – останнім часом ЗСУ веде «повзучий наступ», повільно але наполегливо віджимає терени в сірій зоні, займаючи зручні позиції для подальшого ривка вперед. Зайшовши в Авдієвську промзону, ЗСУ взяли під вогневий контроль Ясинуватську розв’язку. Просунувшись на Світлодарській дузі ЗСУ взяли під вогневий контроль Дебальцеве. Ударом по зустрічних напрямках з Адіївки та Світлодарська ЗСУ можуть взяти в котел Горлівку. У напівоточенні сидить Докучаєвськ, удар звідти в обхід Донецька, та допоміжний – з тої ж таки з Авдіївки може відрізати Донецьк від іншої території ДиРи.
Ключовий пункт в можливих планах Генштабу України – Авдіївка. Що б ви не зробили пріоритетом наступу – Горлівку чи Донецьк, наступати будуть з Авдіївки. ЗСУ можуть навалитися на Горлівку і підкріплення з Донецька туди не перекинуть, бо Ясинувацька транспортна розв’язка під вогневим контролем нашого угрупування в промзоні Авдіївки. ЗСУ може рвонути на Дебальцево – і терористи ДиРи так само не зможуть зманеврувати – знову таки через Ясинувацьку розв’язку. Де не плюнь – влучиш в Авдіївку.
Що станеться коли ЗСУ перекине з усієї країни резерви і піде вперед, за умови якщо з РФ не прийдуть потоки «відпускників» і техніки, як у серпні 14-го (інакше фіг їм, а не допомога Заходу) – здогадатися не важко. ЗСУ явно чекає нагоди – приблизно такої як описана вище.
Як Москві виправити це становище? Як зробити так, аби ЗСУ в разі наступу загрузли б в обороні сепарів? Комплексом заходів, перший з яких – кров з носу відбити промзону Авдіївки. Але практика показує – ЗСУ уже не ті, що в 14-му. Задіявши всі свої можливості (крім авіації, слава Богу), вибити наші війська з позицій росіяни не можуть.
От через це зараз вони й заходилися обстрілювати Авдієвський коксохим. Терористи ДиРи свідомо ідуть на створення техногенної та гуманітарної (місто що замерзає) катастрофи. Гарантію даю, умовою припинення обстрілів для ремонту комбінату вони виставлять залишення Авдіївки українцями.
Очевидно – сепари будуть послані. А далі…
Ситуація складна. Проблем у нас зараз – до чорта. Але переконаний – українське керівництво всіх їх вирішить.
На нашому боці, як завжди – витримка, патріотизм та узгодженість в діях із західними союзниками.
Допоки – рятувало.

Андрій Олександрович Кизило (позивний Орел) народився 02.05.1993 року у місті Умань Черкаської області.
Навчався в місцевій гімназії №2, закінчивши 9 класів, вступив до військового ліцею імені Богуна у Києві, після якого вступив до закладу своєї мрії - до Львівської академії сухопутніх військ імені Петра Сагайдачного.
Чому мрії? А тому що Андрій Олександрович усе своє життя мріяв стати військовим, як його дідусь та батько. І до своєї мети крокував з усією серйозністю та наполегливістю. Став командиром роти в 21 рік (у 2015 році був визнаний кращим ротним у секторі "М").
Дуже захоплювався спортом, особливо Гонкою Націй (вражаючі забіги з перешкодами, які спрямовані на фізичне та духовне вдосконалення людини), мріяв вибороти усі нагороди у цьому виді спорту.
Одразу після закінчення Академії, Андрія Олександровича було доправлено до Білої Церкви, а після початку війни, вже з липня 2014-го він перебував на фронті. Пройшов багато пекельних місць Донбасу, брав участь у боях поблизу Петровського та Нової Ласпи, півтора роки тримав оборону у полях біля Волновахи, потім ротація на Яворівський полігон і останній шлях назустріч смерті - до Авдіївки.
Капітан, заступник командира 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади.
Цей молодий, але в той самий час, дуже дорослий чоловік був дуже веселим, добрим, із величезним почуттям справедливості. Завжди досягав поставлених цілей, у навчанні був завжди кращим із кращих, його дуже поважали військові побратими, цінували його, пишалися ним, навіть 40-50 річні чоловіки, які знаходились під його командуванням, завжди його слухали, його думка мала неабиякий авторитет.
Андрій Олександрович просто був дуже гарним командиром і цим сказане все.
Загинув вранці 29 січня у промзоні міста Авдіївка Донецької області внаслідок осколкового ураження під час атаки ворога на наші позиції.
1 лютого об 11.00 з капітаном попрощаються на Майдані у Києві, а поховають його 2 лютого у рідній Умані. Початок відспівування об 11.00 у Православній церкві Київського патріархату, що неподалік колишнього маслозаводу. У нього залишились дружина та 8-місячний син.

Semen Kabakaev ‏@SemenKabakaev 11 ч.11 часов назад

Мне написало 5 человек из Донецка и дали координаты еще 4х баз террористов с просьбой повторно отработать, передал на 46 бригаду ВСУ)))

Шульга писал(а):последствия детонации боеприпасов от попадания