Евромайдан-начало конца?

[Nik]

Скоро народ почне просто рвати мусорів, як у Румуніі колись гебістів...

И гебня сделала ход конем - расстреляла чету Чаушеску...

[Kostya]

Щодо гебні... Сьогодні виповнилося б 76 років талановитому поетові та справжньому патріоту Василю Стусу. В тому, що цого немає поруч із нами, винен і той самий мертвечук особисто. На три пекла вже собі він заробив... А Стус багато в чому пророчі слова нам лишив. Мені пощастило в школі зачепити перші роки повернення з небуття творів цієі видатноі людини. Читайте і пишайтеся.

[Nik]

Сьогодні виповнилося б 76 років талановитому поетові та справжньому патріоту Василю Стусу.

Здесь нужно более развернуто для тех, кто не знаком с историей:

Адвокатом Віктора Медведчука затвердили, незважаючи на чисельні протести обвинуваченого. Суд проходив за зачиненими дверима. Відомий письменник, правозахисник, громадський діяч і друг Василя Стуса Євген Сверстюк згадує: «Коли Стус зустрівся з призначеним йому адвокатом, то відразу відчув, що Медведчук є людиною комсомольського агресивного типу, що він його не захищає, не хоче його розуміти і, власне, не цікавиться його справою. І Василь Стус відмовився від цього адвоката».
Про методи захисту, які використовував Медведчук, свідчить «Хроника текущих событий»: «Адвокат у своїй промові сказав, що всі злочини Стуса заслуговують покарання, але він просить звернути увагу на те, що Стус, працюючи у 1979–1980 рр. на підприємствах Києва, виконував норму; крім того, він переніс тяжку операцію шлунка. Після промови адвоката засідання суду було перервано. 2 жовтня засідання почалося прямо з читання вироку (таким чином, у Стуса було вкрадене належне йому за законом „останнє слово“)».

З ув'язнення звернувся із заявою до Верховної Ради СРСР з відмовою від громадянства: «…мати радянське громадянство є неможливою для мене річчю. Бути радянським громадянином — значить бути рабом…».

Василь Стус.

[Kostya]

Отак живу: як мавпа серед мавп.
Чолом прогрішним із тавром зажури
все б’юся об тверді камінні мури,
як їхній раб, як раб, як ниций раб.
Повз мене ходять мавпи чередою,
у них хода поважна, нешвидка.
Сказитись легше, аніж буть собою,
бо ж ні зубила, ані молотка.
О Боже праведний, важка докука —
сліпорожденним розумом збагнуть:
ти в цьому світі — лиш кавалок муки,
отерплий і розріджений, мов ртуть.
В. Стус

[Valiko]

В. Стус

...Зелені села, білі городи
і синь-ріка і голуба долина
і золота, як мрія, Україна —
ще не зникайте! Краю мій, зажди
мене на смертні кидати путі!
Там, де копита кóня вороного
розбризкали геть ярі іскри, ’дного
із днів була відкрилася дорога,
та при самій урвалася меті.

Свіча горить. Горить свіча-
а спробуй, відшукай людину
на всю велику Україну.
Мигочуть тіні з-за плеча.

Безмовні тіні. На лиці
лиш очі і уста безгубі.
Шепочуть:ми підданці згуби,
і мерзлі сльози на щоці.

Ми розминулися з життям.
Не тим, напевне, брались шляхом
заприязнилися із жахом
під буряних віків виттям.

Велика людина !!! Великий поет!!!

[Kostya]

Трохи позитиву. Продовження опусу.

Переполох в Межигорье-2, или Тайна одной папки
...Начальник охраны Президента Украины был взволнован, в голосе его слышались панические нотки.

- ...Странный такой мужик, седой уже, но глаза молодые. Одет бедновато, но не бомж. Взяли его у внутренних ворот, стоял спокойно, пялился, будто у себя дома. Как он внешние ворота прошел - ума не приложу!

Виктор Федорович посмотрел в окно, за которыми раскинул еловые ветви межигорский лес, зевнул и сказал:

- И хули ты меня по таким пустякам спозаранку тревожишь? Подумаешь, шлепер безобидный. Дюндель начистить, зубы повыбивать - и выкинуть, всего-то делов!

Начальник охраны замешкался, но служебный долг взял верх над боязнью:

- Да мы так и хотели сделать, только вот что у него нашли при обыске...

И он передал Президенту какую-то засаленную картонку. Виктор Федорович брезгливо пригляделся - и спать ему моментально расхотелось.

То была подробная карта Межигорья: клубный домик, дебаркадер, тир, корты, гараж на 100 машин, оздоровительный массажный комплекс на 100 массажисток; церквушка, куда Президент заходил сразу после комплекса; многоуровневая беседка с паркингом и бильярдной, подземный кинотеатр, а также многое другое, нажитое непосильным каторжным трудом на президентских галерах. Даже только что начавшийся строиться объект "Казино" - и тот был помечен на карте огненно-красным крестиком.

Виктор Федорович, будто тигр перед прыжком, весь подобрался и сказал:

- Мужика этого - немедленно сюда, буду с ним лично говорить. Охрану утроить. Да, и, на всякий случай - приготовь пыточную...

Когда охранник ушел, Виктор Федорович торопливо подобрался к столу, схватил лежавшую там папку с грифом "Секретно" и сунул ее в ящик. Сердце Президента стучало в ускоренном темпе.

"Нервы совсем не к черту стали, - подумал глава государства. - Уже и охота в Сухолучье не помогает...".

Через минуту непрошеный гость в поношенном тулубе уже стоял в президентских покоях. Странный это был мужик - ни тени страха на красивом, породистом лице. Живые глаза бесцеремонно обшарили фигуру хозяина.

"Да, с этим будет непросто", - подумал Виктор Федорович, а вслух сказал:

- Ты чего, козел, перед Президентом в шапке стоишь? А ну-ка снять!

- Эт можно, - лениво ответил мужик и стянул с головы вязаную шапку.

В потолок ударил столб света, комната озарилась ровным мерцанием. Виктор Федорович сперва зажмурился, а когда постепенно открыл глаза, увидел, что источник света находится у мужика над головой.

- А-а-а, это опять ты, - устало сказал Президент. - Ну, и нафига таким образом? Нельзя было сразу ко мне?

- К тебе, пожалуй, пробьешься, - расслабленно ухмыляясь, отвечал мужик, - вона сколько вокруг тебя кодлы с пушками да перьями наставлено!

- Твоими молитвами, - раздраженно сказал Виктор Федорович. - Уже и на двор не выйдешь, везде твой Автомайдан гудит!

- Глас Автомайдана - глас народа, - насмешливо-назидательно произнес мужик, - а глас народа - глас Божий! Заколебал ты свой народ, Виктор...

Виктор Федорович развязно хихикнул.

- Я этим народом законно избранный президент, - сказал он. - А, стало быть, и помазанник Божий. Твой, между прочим, помазанник!

- Я бы тебе кое-чем на лбу помазал, - в голосе мужика послышались металлические нотки, - но не будем забегать вперед... Я ведь к тебе по делу. Скажи, Виктор, ты против Майдана на эти дни никаких пакостей не планируешь?

Серо-голубые глаза впились в лицо хозяина. Виктор Федорович почувствовал, что голову его будто сканируют.

- Господь с тобой! - начал было он, но, взглянув на сияющий нимб, осекся. - Какой штурм? Там же люди, женщины, дети. И потом, я же за демократию всей душою, как говорят!

- Ну да, ты за евроинтеграцию, как говорят, тоже был всей душою, - насмешливо сказал мужик. - И, кстати, про штурм я вроде ничего не говорил... А ну колись, зачем водометы в центр города сгоняешь?

- Так ведь это мы штурма боимся! - Виктор Федорович изобразил на лице тревогу. - Ты Руслану эту видел? Совсем же отмороженная девка! Бандеровка!

- Да уж куда ей до твоих отморозков,... - ответил мужик, - так что, говоришь, не будет штурма?

- Вот те хрест! - истово перекрестился Виктор Федорович.

Мужик поморщился.

- Не богохульствуй! - сказал он. - Сам знаешь, рано или поздно на Страшном Суде...

Внезапно лицо его изменилось, рука указала на окно за спиной Президента.

- Гляди, Кужель на вертолете летит!

- Где?

Виктор Федорович обернулся, но ничего такого в окне не увидел.

- Ну, как тебе не стыдно, - сказал он укоризненно, - пожилой человек, в таком возрасте - и такие шутки. Другой бы президент...

Он обернулся - и замолчал. В комнате никого не было. Небесное сияние тоже куда-то исчезло.

- Ну, и слава Богу, - радостно сообщил самому себе Виктор Федорович. - поболтали - и хватит. Пора делом заняться...

Он подошел к столу, открыл один из ящиков - и оторопел. Внутри ничего не было.

- А-а-а-а! - закричал Виктор Федорович - Укра-а-а-ал! Украл! Волчина позорная-я-а-а!...

...Бойцу 12-й сотни Майдана Мыколе Гудзенко последний предрассветный час снился крайне приятный сон: жена Ганнуся ставит перед ним на стол полную тарелку вареников, а маленькая дочь Даринка подкралась сзади - и закрыла ладошками Мыколины глаза.

- Мыкола, просыпайся! - кто-то тряс его за руку.

Гудзенко открыл глаза.

- Что, 7 уже есть?

- Да, - сказал сосед, снимая с себя куртку, - пора меняться. Ой, шо это у тебя такое?

Мыкола проследил за соседским взглядом - и обнаружил, что на груди у него лежит коричневая папка. На папке золотым тиснением было выведено: "Секретно".

Удивленный Мыкола открыл папку и начал читать:

- "А.П.Клюев, В.Л.Сивкович, "Рабочий план проведения антикризисных мероприятий на Майдане Независимости и сопредельной территории ...января..."

Дата в документе отсутствовала.

- Мыкола, - сказал сосед, снимая с крючка куртку. - Давай я за тебя еще подежурю, а ты с этой папкой беги к коменданту, лады?..

[ДВОЙНЯШКИ]

Мы еще всего не знаем:
В МВД признали, что трое активистов пропали без вести после кровавого разгона Евромайдана.

[Nik]

[Сэнсэй]

Не знаю напевно, чи соромитися мені того, що мені сьогодні стало по-справжньому лячно. Ні, не під час 5-ти годин під стінами Святошинського райвідділку, не під час розмов із беркутнею, що були озброєні кийками та тесаками, не від вигляду розтрощенноі голови Луценка та паралізованого хлопчини... Лячно стало вже вдома, коли схилився поцілувати сплячого тримісячного сина. Лячно від однієі думки, що він буде жити в такій краіні...
Дякую всім, хто був поруч, хто був до кінця, хто стримував провокаторів та просто відчайдухів, хто тримав себе у руках, стоячи в коридорі ганьби. Хто б і що б не казав сьогодні, а це була наша маленька перемога, моя особиста перемога. Велика і остаточна незабаром.

[ДВОЙНЯШКИ]

Kostya
Руслана пише, що знову були провокатори?

Интересная фраза

Только Украина получила первые русские 3 миллиарда, как Запад вывел столько же из России. Москве такой Янукович тоже не нужен.

Янукович может уйти по состоянию здоровья

[Kostya]

ДВОЙНЯШКИ
Були не те, щоб провокатори - гарячі голови. Одного затримав Поярков. Іншого і мені довелося ловити - розбивав трубою мигалку на беркутівському бобику... Газ ніби пустив беркут, аби вийти з автобусу, який почали розкачувати люди. Луценко реально героічна людина. Я встиг із ним поспілкуватися і до і після того, як він вмовляв беркут виконати вимоги людей та закону. Павловський та Козак - сцикуни, як виявилося, які здатні лише надувати щоки. Реально дуже продуктивні хлопці з Автомайдану, і не лише Булатов-Коба-Хаджинов, там досить багато мудрих та розумних людей. Шкіряк молодчина. З Майдану підтягнули сотню самооборонівців. Хлопці завзяті, завдяки ім в багатьох випадках вдалося стримати гарячі голови від необдуманих кроків, але ладні були битися у разі наступу бєркутні. Наша співоча танцівниця із Яворівським приіхали вже під завісу, тому толку від них було майже нуль... Люди досить яскраво довели, що вже самі здатні організуватися та змусити виконати власні вимоги.
Доречі, народу було загалом під тисячу, беркуту в трьох пазиках - близько сотні, на підступах було ще 6 пазиків та до РУВС вивантажили 2 коучі бєркутні із пневматичною зброєю. Тобто, близько 400 чоловік загалом. Тому воювати там означало тупо влаштувати бійню.

[Sysopaty]

Лячно стало вже вдома, коли схилився поцілувати сплячого тримісячного сина.

Костя, я уже много раз хотел тебе написать, но все не нахожу слов, чтоб это не выглядело глупо. Основное что хочу сказать укладывается в два с половиной слова - береги себя пож. А еще - спасибо!

[Kostya]

Sysopaty
Дякую! Найцікавіше, що найбільші баталіі вдома із дружиною.
Добре, що хоч ключі він кєшика не ховає.

Просто я дуже не хочу перебиратися жити за кордон... Хочу тут щоб добре було, а діти мали власний вибір, де саме ім навчатися, працювати, жити.

[Nik]

Хочу тут щоб добре було, а діти мали власний вибір, де саме ім навчатися, працювати, жити.

+1. Це найважливіше.

[shelty]

Нет слов:
https://www.youtube.com/watch?v=8iz_qWm ... ata_player
А завтра это чувырло будет кого-то убивать на улице и этот "полковник" пройдет мимо, потому что у него такой приказ А мозгов у него нет - вместо них _опа!!!