Полтавський дендропарк. Трохи спокою.
Добавлено: Пн апр 28, 2014 14:36:40На фоні теперішньої грязі (тобто - політики) іноді хочеться трохи краси і спокою.
Коли немає багато часу на збори та переміщння, а є бажання побути на природі, одним з кращих місць відпочинку у Полтаві є дендропарк.
Гарний у будь-яку пору року, весною він завжди розквітає, літом трохи пригнічується за рахунок масових пікнікофілів, восени стає інтимнішим і тихим, ну а взимку - сплячим красенем...
От і зараз, сонячним квітневим днем, як завжди, потягло "на волю, в пампаси..."
Ранньої весни, коли листя ще немає, голі дерева прикрашають лише отакі нахлібники - омели в паркові дуже багато.
І хоч вона вважається лікарскою рослиною, але паразит, то є паразит, тут її не повинно бути, такі дерева потихеньку вмирають.
Доріжки тут прокладено людьми, без будь-якої системи, вони перетинають дендропарк наскрізь, огинаючи озера, в'ються проміж ялин та берізок
тіпічно русскій пєйзаж
Трохи живності тут ще залишилось, в ставках-озерах ловлят карасів, а по весні у камишах дехто виводить каченят.
Квітень місяць - зелень буяє!
І так світло й сонячно навкруги, що забуваєш і про політику, і про власні негаразди.
Сидів би тут довго-довго і замріяно дивися навкруги, всією своєю суттю поглинаючи це небо, зелень, віддзеркалені води й чисте напоєне пахощами повітря...
Ще декілька весняних фоток:
А як квітнуть у квітні ( ) зарослі черемхи, глоду, диких груш і яблунь...
Маршрут по дендропарку можна подовжити трохи далі, вздовж залізниці до золотоверхих бань Христовоздвиженського монастиря (видніється на верхівці горизонту):
Приходить літо - сама важка пора для місцевої природи.
Галасливі юрби відпочиваючих дуже гарно вміють пити й жерти на зеленому та чистому фоні, але не дуже розуміють правила звичайного гуртожитку та поводження на природі.
Розумію все - і бажання побути, повеселитись, побігати, подуріти, поїсти, попити на природі.
Не розумію одного - чому при цьому треба свинячити там, куди ти знову прийдеш зі своїми дітьми, близькими, друзями...
Роботи волонтерам після цього бидла завжди достає - не розумію я наших законів на цей рахунок, як і їх впровадження.
Дуже гарно в дендропарку тихим сонячним осіннім днем - тиша, золото й прозорість навкруги
Засипані листям доріжки виводять на поки ще зелені галявинки
Де завжди можна перепочити, перекусити, перегомоніти перед подальшим переходом.
Нарешті в парк приходить зима.
Не завжди є бажання кудись виповзати з під теплого пледу, але і взимку тут чудово
Метелки комишу іскряться на морозі, рогіз тихо шепоче, розповідаючи свої сни, людей практично немає.
Не віриться, що десь поруч велике місто, заводи, транспорт, метушня...
Ну і наостанок, для підняття почуттів, ще один морозний зимовий натюрморт
Бувайте всі здоровенькі!!!
Все буде добре!!!
Коли немає багато часу на збори та переміщння, а є бажання побути на природі, одним з кращих місць відпочинку у Полтаві є дендропарк.
Гарний у будь-яку пору року, весною він завжди розквітає, літом трохи пригнічується за рахунок масових пікнікофілів, восени стає інтимнішим і тихим, ну а взимку - сплячим красенем...
От і зараз, сонячним квітневим днем, як завжди, потягло "на волю, в пампаси..."
Ранньої весни, коли листя ще немає, голі дерева прикрашають лише отакі нахлібники - омели в паркові дуже багато.
І хоч вона вважається лікарскою рослиною, але паразит, то є паразит, тут її не повинно бути, такі дерева потихеньку вмирають.
Доріжки тут прокладено людьми, без будь-якої системи, вони перетинають дендропарк наскрізь, огинаючи озера, в'ються проміж ялин та берізок
тіпічно русскій пєйзаж
Трохи живності тут ще залишилось, в ставках-озерах ловлят карасів, а по весні у камишах дехто виводить каченят.
Квітень місяць - зелень буяє!
І так світло й сонячно навкруги, що забуваєш і про політику, і про власні негаразди.
Сидів би тут довго-довго і замріяно дивися навкруги, всією своєю суттю поглинаючи це небо, зелень, віддзеркалені води й чисте напоєне пахощами повітря...
А верби геть понад ставом
Тихесенько собi купають
Зеленi вiти...
Правда, рай?
Ще декілька весняних фоток:
А як квітнуть у квітні (
) зарослі черемхи, глоду, диких груш і яблунь...Маршрут по дендропарку можна подовжити трохи далі, вздовж залізниці до золотоверхих бань Христовоздвиженського монастиря (видніється на верхівці горизонту):
Приходить літо - сама важка пора для місцевої природи.
Галасливі юрби відпочиваючих дуже гарно вміють пити й жерти на зеленому та чистому фоні, але не дуже розуміють правила звичайного гуртожитку та поводження на природі.
Розумію все - і бажання побути, повеселитись, побігати, подуріти, поїсти, попити на природі.
Не розумію одного - чому при цьому треба свинячити там, куди ти знову прийдеш зі своїми дітьми, близькими, друзями...
Роботи волонтерам після цього бидла завжди достає - не розумію я наших законів на цей рахунок, як і їх впровадження.
Дуже гарно в дендропарку тихим сонячним осіннім днем - тиша, золото й прозорість навкруги
Засипані листям доріжки виводять на поки ще зелені галявинки
Де завжди можна перепочити, перекусити, перегомоніти перед подальшим переходом.
"Осенний Свет пробил листву,
Над нами листья летят в синеву..
Осенний свет... К чему слова?.. -
Осенним светом полна голова..."
Нарешті в парк приходить зима.
Не завжди є бажання кудись виповзати з під теплого пледу, але і взимку тут чудово
Метелки комишу іскряться на морозі, рогіз тихо шепоче, розповідаючи свої сни, людей практично немає.
Не віриться, що десь поруч велике місто, заводи, транспорт, метушня...
Ну і наостанок, для підняття почуттів, ще один морозний зимовий натюрморт
Бувайте всі здоровенькі!!!
Все буде добре!!!
