Красуня Ворскла (ностальджі). ч.1
Ср мар 26, 2014 11:08:28
Це не рекламний ролик, не пропаганда способу життя, а звичайний ностальгійний домашній твір на тему того, що було і, невідомо, чи повториться.
Таке собі весняне ускладнення
Зимі кінець.
Позаду жахливі ночі біля екрану ТВ, коли не знаєш, чи живі твої діти, близькі і друзі, коли молиш Господа, щоби цей жах нарешті скінчився.
Зимі кінець, але ще не кінець цьому суперечливому, але такому потрібному процесу дійсного народження України.
Що принесе нам весна?... Надія вмирає останньою.
А вночі іноді сняться гори, сниться вітер в обличчя, під кільсоном чути плескіт хвиль - вітер мандрів манить людей (с)
Цими замітками й фотками я не просто хочу показати нашу полтавську красуню Ворсклу, а ще хочу сказати, що не обов’язково їхати у якісь далекі далі, витрачаючи кошти і нерви заради отого самого, недосяжного, яке насправді знаходиться під боком, лежить у нас під ногами, але ми його чомусь-то вперто не помічаємо.
Що для цього потрібно окрім бажання?
Невеличкий плавзасіб (байдарка, плот, надувна лодка, камера від Белазу, надувний матрас ), намет, спальник та ще декілька потрібних речей (перелік бажаючим можу надати), які завжди знайдуться у господарстві.
А ще потрібна невелика тиха річечка, яких так багато в нашій мальовничій неньці.
Ну і, звичайно, колектив однодумців, хоча би в складі однієї людини.
З приводу їжі турбуватись абсолютно не потрібно, живності в наших річках на нашу потребу завжди буває вдосталь.
Головне вміти вірно приготувати оту спійману рибу фугу
На Сході, наприклад, їдять будь-яких комах, навіть тарганів.
Це вважається дивом, і за тим, щоб оте скуштувати, мчать у далеку даль, викидають безліч грошей.
Та чи у нас того не вдосталь?
Смажте, парте, варіть, їжте сирим. Головне, що воно своє, екологічно чисте й ідеологічно вірне.
З приводу того, де ночувати проблем в наших місцях не буває. Місця для біваків завжди знаходиться у найживописніших місцях.
Пошуки його починаються десь так після обіду. Вимоги до бівака дуже суттєві.
Це – наявність сушняку, місць для наметів, зелененької травички і тіні під деревами, чистого пляжику, або хоча би сходу у річку, а ще (це як не найголовніше) – живописний кругозір з місця зупинки.
Протягом усієї другої половини дня око зупиняється на підходящих місцях, але ще рано. Потім, коли стає вже вчасно, місця раптово закінчуються. І ось, нарешті, тоді, як усі погоджуються стати в будь-якому, більш-менш підходящому місці, з’являється воно (!). Оте саме, що шукали.
Ватра – не проблема, сушняка вздовж річки завжди вдосталь. Аби тільки сірники (запальничку) вдома не забув.
Тертям вогонь, звичайно, добувається, але то мабуть вже занадто романтично. Не хочеться настільки дуже вже заглиблюватись
А що може бути кращим, ніж тихий спів, або відверті вечірні розмови під тріск багаття, коли іскри летять в зоряне небо й зливаються із глибинами Всесвіту.
З під полога намету можна милуватись приблизно такими краєвидами.
Невже оті якісь Балі кращі ?
Вранці, коли ще не обсохли роси, коли ще шматочки нічного туману зачепились у гілках верб, а вода парує у перших промінях сонця, як же гарно тихенько зайти в теплу водичку і злитись з нею, злитись з рідною природою і не думати ні про що …
Далі буде (щоб не дуже розтягувати повідомлення, а то ще не вміститься)
Таке собі весняне ускладнення
Зимі кінець.
Позаду жахливі ночі біля екрану ТВ, коли не знаєш, чи живі твої діти, близькі і друзі, коли молиш Господа, щоби цей жах нарешті скінчився.
Зимі кінець, але ще не кінець цьому суперечливому, але такому потрібному процесу дійсного народження України.
Що принесе нам весна?... Надія вмирає останньою.
А вночі іноді сняться гори, сниться вітер в обличчя, під кільсоном чути плескіт хвиль - вітер мандрів манить людей (с)
Цими замітками й фотками я не просто хочу показати нашу полтавську красуню Ворсклу, а ще хочу сказати, що не обов’язково їхати у якісь далекі далі, витрачаючи кошти і нерви заради отого самого, недосяжного, яке насправді знаходиться під боком, лежить у нас під ногами, але ми його чомусь-то вперто не помічаємо.
Що для цього потрібно окрім бажання?
Невеличкий плавзасіб (байдарка, плот, надувна лодка, камера від Белазу, надувний матрас
), намет, спальник та ще декілька потрібних речей (перелік бажаючим можу надати), які завжди знайдуться у господарстві. А ще потрібна невелика тиха річечка, яких так багато в нашій мальовничій неньці.
Ну і, звичайно, колектив однодумців, хоча би в складі однієї людини.
З приводу їжі турбуватись абсолютно не потрібно, живності в наших річках на нашу потребу завжди буває вдосталь.
Головне вміти вірно приготувати оту спійману рибу фугу
На Сході, наприклад, їдять будь-яких комах, навіть тарганів.
Це вважається дивом, і за тим, щоб оте скуштувати, мчать у далеку даль, викидають безліч грошей.
Та чи у нас того не вдосталь?
Смажте, парте, варіть, їжте сирим. Головне, що воно своє, екологічно чисте й ідеологічно вірне.
З приводу того, де ночувати проблем в наших місцях не буває. Місця для біваків завжди знаходиться у найживописніших місцях.
Пошуки його починаються десь так після обіду. Вимоги до бівака дуже суттєві.
Це – наявність сушняку, місць для наметів, зелененької травички і тіні під деревами, чистого пляжику, або хоча би сходу у річку, а ще (це як не найголовніше) – живописний кругозір з місця зупинки.
Протягом усієї другої половини дня око зупиняється на підходящих місцях, але ще рано. Потім, коли стає вже вчасно, місця раптово закінчуються. І ось, нарешті, тоді, як усі погоджуються стати в будь-якому, більш-менш підходящому місці, з’являється воно (!). Оте саме, що шукали.
Ватра – не проблема, сушняка вздовж річки завжди вдосталь. Аби тільки сірники (запальничку) вдома не забув.
Тертям вогонь, звичайно, добувається, але то мабуть вже занадто романтично. Не хочеться настільки дуже вже заглиблюватись
А що може бути кращим, ніж тихий спів, або відверті вечірні розмови під тріск багаття, коли іскри летять в зоряне небо й зливаються із глибинами Всесвіту.
З під полога намету можна милуватись приблизно такими краєвидами.
Невже оті якісь Балі кращі ?
Вранці, коли ще не обсохли роси, коли ще шматочки нічного туману зачепились у гілках верб, а вода парує у перших промінях сонця, як же гарно тихенько зайти в теплу водичку і злитись з нею, злитись з рідною природою і не думати ні про що …
Далі буде (щоб не дуже розтягувати повідомлення, а то ще не вміститься)
)
